ПОРОЖНЕЧА СВІДОМОСТІ

Якось одна людина запитала у Сухея:

— Сухею, скільки ж у твоїй голові різних знань! І звідки вони тільки беруться? От би мені зазирнути хоч раз у твою свідомість, скільки б я, напевно, там всього побачив!

— Гаразд, — відповів Сухей, — я влаштую це для тебе.

І він поєднав свою свідомість із свідомістю цієї людини. А коли він повернув свідомість у попередній стан, то запитав:

— Ну що, чи багато ти чого побачив у моїй свідомості?

— Там нічого немає — вона порожня… — з величезним здивуванням промовила людина.

— Так, вона порожня. Але саме ж порожнеча і містить у собі все. У ній же все і знаходиться. Усі форми вона із себе бере і собою ж заповнює, — так, як це необхідно в даний момент.

І оскільки моя свідомість теж порожня, то і вона перебуває у цій порожнечі. Тому вона може прийняти будь-яку форму, яка необхідна тільки в потрібний час.

І ця форма найбільше відповідає даному моменту, тому що йому ніщо не заважає.

Адже як порожнеча може завадити порожнечі? Це і є спонтанність. Тому я дію і говорю лише те, що потрібно сказати в даний момент, тобто, тут і зараз.

А ти не можеш досягти цієї порожнечі, ось чому твоя свідомість позбавлена можливості спонтанно зреагувати так, як це необхідно в даний час, і прийняти правильну форму потрібного моменту. Адже твоя свідомість постійно захаращена різними старими формами і вони виступають як шаблони, догми, що блокують твою свідомість. А як можуть догми і шаблони прийняти потрібну форму саме для цього моменту?

А моя свідомість порожня, і саме тому вона може правильно зорієнтувати на потрібний момент і заповнити його необхідною формою. Ось так і з’являються мої настанови у потрібний момент, і через це вони належного змісту, який відповідає даному часу…

(Буває так, що автор не дописав якесь своє оповідання і це оповідання може так і залишитися недописаним. Просто наступного дня, коли можна було б дописати оповідання, вібрації цього дня можуть уже не збігатися з вібраціями того дня, коли було розпочато його написання. Отже, це вже не потрібний момент і не потрібний час для завершення написання оповідання. Але, можливо, через день, а можливо, через місяць, час знову звібрує так, що настане потрібний момент для завершення написання цього оповідання).