БЛАГОСЛОВЕННА ДОЛЯ ВОЇНА

Сухей явно програвав.  Меч  супротивника все ближче пробивався до його плоті. Сухей, непереможний, неперевершений майстер поєдинку, який виграв сотні двобоїв, пройшов десятки битв, був завжди готовий до того, що будь-яка битва може виявитися останньою.

Він пройшов хорошу школу воїна і ніколи не дозволяв собі недооцінювати будь-якого супротивника. Він завжди був готовий померти, адже це було природним для воїна, який обрав шлях меча. А у цього шляху фінал був один. Тому Шлях і смерть — одне й те саме. А оскільки життя складалося з цього Шляху, то й смерть також була Шляхом. Тому він і сприймав життя та смерть єдиними. 

Він на досвіді впевнився: обираєш смерть, прагнеш до неї — залишаєшся жити. Обираєш життя — тікаєш від смерті, але нікому це не вдавалося. Бо тремтячі руки боягуза не здатні захистити серце, що тріпоче.

Цього  разу  перед  Сухеєм стояв справжній шукач. Шукач сенсу буття та всього сущого. Щоб знайти — треба шукати, щоб шукати — треба йти, щоб йти — необхідно стати на Шлях.

Шлях  Воїна — що  може  бути  більш  гідним?  Що може бути більш благословенним — отримати долю Воїна? Щоб зрозуміти сенс — необхідно  усвідомити. Щоб усвідомити — необхідна присутність в теперішньому  моменті.  Якщо ти в минулому, то, що можна усвідомити з того, чого вже немає. Якщо ти думками в майбутньому, адже воно ще не настало, а тому його ще немає, отже це все нереально.

Отже, реальне лише теперішнє. Отже, сенс — у присутності в теперішньому. Так пізнається реальність. А справжня реальність для Воїна — це його Шлях. Тож, перебуваючи на своєму Шляху, ти вже у справжній реальності. Отже, вже і йти нікуди не треба, просто прийми реальне таким, як воно є.

І вже не ти на Шляху, а він проходить крізь тебе. І ти вже з ним одне ціле. І в цілісності ти бачиш уже себе, бо ти… все в тобі, в тобі самому і ти… все в собі… Це і є сенс буття.