Епілог

Ми відмовилися від іншого світу, від іншого «я». Тепер тієї крилатої дослідниці Елайзи не існує. Не існує і спритного крилатого Мервіна.
Є тільки Елайза і Марк.
І знаєте, що? Я не шкодую. Нехай ми обидва абсолютно неідеальні, у цій неідеальності ми знайшли гармонію. І тепер ми чесні. Я люблю Марка, а він мене.
Його кульгавість невиліковна, і це мене не лякає. Сподіваюся, що тепер він сам не так сильно ненавидить цей факт. Я роблю все, щоб так було. 
І я залишуся з Марком навіть, коли знову почну чітко бачити світ. А станеться це, найімовірніше, вже дуже скоро.
З чого б це?
Батько Марка — найкращий фрач-окуліст у штаті. Він погодився провести необхідну мені операцію. Я досі не вірю в те, що мені так пощастило. Це більше схоже на диво. Все-таки, той «другий світ» дещо мені приніс. Дещо цінніше, ніж ідеальність і крила за спиною. Він приніс мені кохану людину і шанс. І я знаю, що життя вже не стане колишнім. Воно буде тільки кращим.
Я майже впевнена, що ми з Марком будемо вчитися в одному коледжі. Після випуску він мріє стати розробником відеоігор. «Той світ» надихнув його на розробку чогось подібного, тільки у світі нулів та одиниць. Я поки що не знаю, ким буду, але мене тягне в дизайн одягу. Я почала тренуватися краще шити навіть зараз, будучи сліпою. І найцікавіше, у мене непогано виходить! Уявляєте, які шедеври дизайну я зможу створювати, коли прозрію?
Марк підтримує мене в цьому починанні. Весь вільний час ми проводимо разом. Їздимо в різні місця: кафе, пляжі, парки, навіть зоопарки і музеї. Марк — мої очі. Він описує мені те, що хочеться побачити, а мій розум доповнює його слова відчутими запахами і почутими звуками. Світ знову здається майже повноцінним, і далі буде тільки краще.
***
Тільки от кошмарні сни не припиняються.
Чорнявий моторошний чоловік, від якого віє холодом, переслідує мене. Там, де він перебуває, захисні руни завжди руйнуються, ніби він навмисно випускає у світ зло.
Я тікаю з цих слів, щипаю і кусаю себе, щоб прокинутися.
Але вони завжди повертаються...