6

   Роман взяв розкішний букет лілій і, стискаючи каблучку в руці, підійшов до дверей. Він тільки зібрався стукати у двері, як вони відчинилися, а на порозі стояв хлопець. У нього опустилися руки і білі лілії впали на поріг. Та, яку він любив, була з іншим. Бо що тут може ще робити молодий хлопець в такій годині? Він нічого не сказав, лише мовчки озирнувся і сів в авто, їдучи у темряву. 

….

   На мить Антону здалося, що серце зупинилося. Перед ним постав кремезний чоловік із ліліями в руках. От і все, поліція, тюрма і його життя промайнуло перед очима. Він навіть зажмурив очі, чекаючи удару по носі. Але той чоловік просто розвернувся і пішов. 

- От дурило, і як йому сьогодні так пощастило? -  Антон шпурнув ногою лілії і побіг додому.

###

   Сьогодні Ангеліна не обирала між сукнею та костюмом, просто одягнула те, що попало перше під руку. Швидко зібралася, каву часу пити не було та й не хотілося. На порозі її чекали зім'яті лілії. Вона, плачучи, зібрала їх і поставила у вазу.

- Може, ще є шанс? Хай тільки зізнається, вона все йому пробачить. Чому ти не наважився зайти?Ми побачимося на роботі, - говорила до себе. 

Вона сіла в атомобіль і поїхала. На роботі їй сказали, що Роман звільнився. Що він приїхав на годину швидше, зібрав свої речі і пішов.

- Це все. Кінець її романтичної історії. Він був лише грабіжником і боягузом, який, взявши своє, просто втік. Може, зателефонувати йому? Але, який сенс? Все очевидно і досить і далі вірити у казку, - розчаровано роздумувала дівчина. - Тепер знову на неї чекають дні самотності, перешіптування співробітників за спинами і ця їдка фраза"ми ж казали".

Ангеліна подумки звернулася до мами і  промовила: " Я знаю, мамо, ти ж казала!"

…..

   Це була найважча ніч в житті Романа. Так боляче йому ще не було ніколи. Він хотій подзвонити їй, сказати, що все ще любить. Що хоче, щоб вона була його назавжди. Але так і не зміг. Ні, тільки не зраду. З цим він не зможе жити. Тож звільнення було єдиним правильним рішенням на його думку. 

###

   Спливали місяці, він не міг забути її, а вона його. І одного дня він все-таки сказав собі "досить". Розвернув машину і поїхав до Ангеліни. Постукав у двері, але ніхто не відчинив. Він постояв ще кілька хвилин і вже зібрався іти, як побачив знайоме обличчя.  Антон якраз повертався із пар, веселе обличчя говорило, що він сьогодні виграв ставку. Але радість тривала не довго, як тільки він побачив кремезного чоловіка з ліліями, то зрозумів, що треба втікати. Але втекти він не встиг, тож довелося розповісти усе. Як Ангеліна забула зачинити двері, як вкрав кулона, як здав його в ломбарді. Роман не вірив своїм вухам. Як він міг думати таке про Ангеліну? Як міг сумніватися? Вони вже могли майже рік жити разом, як чоловік і дружина, але якась недосказаність між ними все зруйнувала. І що вона про нього самого думає, що кулон її матері пропав і він зник. Ангеліна дуже цінувала цим кулоном, уявляю, як їй було боляче. Ох, який же він бовдур!

   Роман розшукав той ломбард, викупив кулон, взяв обручку, яка все ще зберігалася у нього і поїхав до коханої.

###

   Антон? А що Антон. Йому таки розбили носа. Та він заслужив на те, він і саме це визнавав. А разом із міцним чоловічим кулаком прийшло усвідомлення, що треба міняти щось і зав'язувати з тими ставками. Тож він завів собі кота і, до речі, полюбив знежирені йогурти. А Ангеліна у свій особливий ранок прокинулася у будинку, переповненому запахом лілій. Мамин кулон дуже пасував під білу весільну сукню. Вона щаслива, бо виходить заміж за найкращого чоловіка. Вона поглянула в дзеркало і з усмішкою сказала: "Мамо, я ж казала".