3

   Ангеліна уже була на пів дорозі на роботу, коли раптом згадала, що забула зачинити двері. А, може, я і зачинила їх. Де ж ключ? Ключа немає. Потрібно повернутися. Вона розвернула автомобіль і поїхала додому. 

   Це все та любов і весняла погода. Геть звели мене з розуму. Я ж ніколи не була такою розсіяною, як останнім часом. 

   Коли вона приїхала, то дійсно побачила, що ключ все ще стирчить у дверях. Вона швидко повернула його кілька разів, замикаючи двері, кинула ключик у сумку і помчала на роботу.

###

   Антон тихо переміщався по хаті в пошуках чогось цінного. Як раптом почув звук автомобіля. Він акуратно визирнув крізь вікно. Чого це вона повернулася? Невже згадала про ключ? Що ж тепер робити, куди бігти? Де ховатися? Без паніки, може, вона й не буде сюди заходити. Він почув, як у дверному пройомі щось два рази клацнуло. Вона повернулася зачинити двері. Потім машина від'їхала і він полегшено зітхнув. Але потім в нього знову почалася паніка. 

"Як я звідси виберуся? Двері замкнені, вона повернеться, а я їй такий - привіт, я Антон. Чи, як я собі це уявляю? Вона точно викличе поліцію і мені буде гаплик. Ні, ні, може, усипити її? Ну так, я ж завжди ношу з собою пляшечку з хлороформом. Так, стоп. Без паніки!  Хоч я вже і став грабіжником, але це ж не означає, що я якийсь маньяк чи вбивця. Може, вибратися через вікно? Ні, занадто високо, та й небезпечно, щоб часом не помітив хто. Так, зараз пів на 10, в мене є час до 18. Щось придумаю. А поки треба акуратно шукати щось цінне", - говорив подумки Антон.

###