Буденність

Заплющте очі і уявіть, якщо так станеться, що це останній день вашого життя, що ви завтра не підніметесь з ліжка вже ніколи і не побачите все те, що для вас є вже звичним, чи будете ви пишатися своїм життям? Якщо, ні то напевно потрібно щось змінювати. Не забувайте, це ваше життя і його потрібно прожити, а не проіснувати. З кожним ковтком повітря, повинні насолоджуватись такому буденному дню якого можливо у когось немає. Озирніться навколо, все що ви бачите ви створили самі. Ми любимо осуджувати вчинки інших, говорити що винне життя в наших негараздах, що нас зраджують і кидають в бруд, але задумайтесь, ми самі створюємо свій світ, маленьку планету. Наші друзі, зверніть увагу хто вас оточує і ви самі дізнаєтесь хто ви, ми шукаємо собі подібних, підпускаємо до себе зрадників тому, що  в якійсь мірі самі собі зраджуємо і обманюємо, всі різні це так,але водночас у кожному є щось подібне, всіх нас щось поєднує і знаходячи якусь негативну рису в своєму оточенні починаємо його засуджувати, але ви ж самі його вибрали, ви вибрали свої приховані риси, які намагалися закопати глибоко в землю і після того кричите всьому світу, що вас оточують гнилі люди. А які ж ви тоді ? 
18.01.2018
Як і обіцяла я повернулась. Що ж як я пережила цей день, можливо не так особливо як наприклад підлітки за кордоном чи з фільмів. Ні я звичайна студентка, яка ходить на пари. З чого ж розпочався мій ранок, це з згадування і тлумачення сну який мені наснився, якщо чесно навіть не знаю як його пояснити, може ти знаєш, що означає коли в тебе випадає зуб розламаний на дрібні шматочки, там багато чого ще відбувалося, що для мене не зрозумілого. Але це не головне, головне те, що я з повним запасом сил хочу вставати з ліжка. До речі я активно починаю готуватись до практики, бо в мене буде перше заняття із малечею, тож я в поті обличчя працюю і удосконалюю свій конспект. Сьогодні чудесний і позитивний день, тому що дуже приємно сміятися від щирого серця з потрібною людиною, щоб аж болів живіт і виступали сльози щастя. Є люди з якими відчуваєш себе краще, вони зігрівають мене з середини своїм промінням тепла, ніби ти спілкуєшся сам з собою. Чого ж ми так сміялись, а так просто зі всього, нам не потрібно було якоїсь причини, нам потрібно було тільки зустрітись, щоб зарядити одне одного найщирішими емоціями, які  є на землі. Звичайно я розповіла їй про тебе, не вагаючись дала навіть прочитати свої каракулі, я про це зовсім не жалкую, не бачу сенсу щось приховувати,я їй довіряю і в мене немає секретів від неї. Так можливо дурість, але тоді для чого якісь відносини, коли немає довіри. 
Для щастя потрібно зовсім трішки, навіть додаткова робота яку нам задали з дизайну, на мене вплинула позитивно. Це хіба погано, займатися тим, що тобі подобається,нам задали розробляти стенди і я звичайно вибрала проект для бібліотеки. Це як бальзам на душу, мені здається я хотіла б працювати в бібліотеці, неперевершена атмосфера спокою, захоплюючі історії які ти сам переживаєш в своїй уяві. Я все життя навіть мріяла мати свою хоч невеличку бібліотеку. В наш час книги дороге задоволення, тому я завжди прошу, щоб мені дарували книги які мені ще ніхто ніколи не дарував. Не знаю чому, але мені здається, що дарована річ набуває особливості, от уяви тобі підбирали, переживали чи сподобається, просто саме намагання і старання яке цінне, а якщо ще залишили якийсь напис, що від нього мурашки пробігаються по тілі. Не головне ціна подарунка, а з якою щирістю він зроблений. Я навіть зараз замислююсь, як це було б приємно і душевно вже в літах, відкрити якусь стару книгу, навіть можливо це станеться випадково, а там підпис, декілька рядочків від колись дуже потрібної людини, навіть якщо я не буду спілкуватися з тією людиною, чи вона вже залишить цей світ, але ті рядки залишаться в моєму серці, просто підпис який поверне пам’ять і змусить намалювати посмішку у мене на вустах. Після бібліотеки мене очікувала не менш гірша робота, генеральне прибирання, це знаєте звучить навіть без якогось бажання,але тоді це мені приносило задоволення, бувають моменти у моєму житті, коли мені хочеться прибратись, відтерти все до блиску, таке відчуття ніби я стираю всі свої негаразди. Тоді хочеться дивитись як все сяє чистим і свіжим, відчувати той запах, навіть приємно ходити по щойно прибраній підлозі, або землі.
Звичайно я була не сама, а з С, ти ще про її не знаєш, це моя одногрупниця, дуже хороша людина, вона приємна і мила дівчинка і з нею приємно говорити, вона завжди має, що розповісти мені інколи здається, що вона настільки добра, що допомогла б кожному. Ну це моя думка, можливо вона не така, але поки я її бачу саме такою. Я навіть пам'ятаю як вона мене колись витягла на вулицю коли був вихідний, їй ой як не просто це було зробити тому, що коли я залишаюся сама на вихідних, то моя лінива дупа нічого не хоче крім того, щоб сидіти на ліжку. Але вона якось придумала як мене підняти, після того, як я її майже не силою заставила поїсти. Одне діло витягнути мене на вулицю, а друге йти по ній, це як іти з слоном на якого всі обертаються щоб подивитись. Чому саме так, просто коли в мене гарний настрій то «ховайся в жито», бо я дістану кожного і підніму настрій. Я не знаю як в мені може жити стільки особистостей, це і сварлива старуха, завжди позитивна людина, мила дівчинка, хороша донька, погана сестра, психолог і мужик водночас. Просто фантастика якась! Але тоді я була буркотлива стара, хоча було весело, особливо коли мені на голову сів голуб, взагалі нічого особливого, абсолютно, дивно що ще не залишив свої фекалії мені на волоссі. Як можна завершити день, ще приємніше ніж проглядаючи добрі мультфільми , яка різниця, що я вже доросла, мультики можна дивитись в будь якому віці. 

20.01.2018
Я вже в дома і в мене був не просто день, а чудовий день. Ранок був для мене тривожним тому, що я завжди нервую перед якоюсь поїздкою, напевно це у всіх так. Не можу заснути з вечора, а з ранку зовсім не спиться. Перед від'їздом я навіть встигла прочитати статтю про наш коледж, виявляється він раніше мав ще фізкультурний нахил, це для мене була новина, а ще що раніше викладачів було тільки 24 а не 200 з копійками чи може менше. Якщо чесно я точно не знаю скільки у нас викладачів, ще я дізналась, що у нашому місці було два кінотеатри один «Шевченка», а другий «Космос». Але «Космос» закрили він знаходився там де зараз парк, де раніше було єврейське кладовище. А саме цікаве, це те що у нашому місці є підземні тунелі. Вони проходять від Зимненького монастиря до Успенського собору. Взагалі історія міста сама по собі дуже цікава, вона тривожна і приховує багато різних таємниць. А тепер в дорогу, я вирушаю до Луцька в саму довгоочікувану подорож, тому що мене чекають мої красуньки дівульки. Чому я туди їду, дуже просто, на каток. 
Приїхавши, ми спочатку туди не могли потрапити, бо він був зачиненим, але ми не дуже сильно засмутились, ми просто пішли на пошуки Bacardi - це такий алкогольний напій, але ми його не знайшли, насолодилися спокусливими ароматами ковбаси і вислуховували як моя колежанка хоче їсти, моя маленька ненажера, люблю її за те, що вона така яка є. Але ми вирішили , що спочатку покатаємось, а потім поїмо. Як пройшов каток, я думала що він пройде по мені, не знаю чому але в мене був страх ковзанів, навіть не льоду, а саме ковзанів, щось я напевно передивилась страшилок. Я просто боялася, що когось ними поріжу, або себе вкалічу, але на диво всі цілі і я навіть без синців. Впала на диво тільки три рази це вже прогрес, ще трохи покатаюсь і остаточно навчусь, але коли це буде ще. Дівчата ще на початку здались і присіли на лавочку перепочити, але я напевно набралась від О. єврейства, то не разу не сідала поки не навчусь хоч трошки кататись. Але знаєте це чудесно кататися на ковзанах, відчуваєш тоді себе якоюсь фігуристкою яка як пушинка виконує різні піруети , щось навчитись нового це вже якесь диво, взагалі в житті потрібно все спробувати, тоді для чого жити, щоб в кінці просто померти, а так хоч трішки насолоджусь життям. Якщо чесно я думала коли вийду на лід то зразу впаду, але ні якось потрошки і в мене все вийшло, ковзани це набагато легше роликів, там є хоч якась опора відчуваєш хоч що можеш загальмувати, а ще коли відчуваєш підтримку з сторони інших людей, то навпаки хочеться кожного разу намагатися навіть коли це не виходить. Навіть якби я собі розбила ніс, я б і далі каталась, поки не навчилась, це незабутні відчуття, тепер хоч буде, що згадати. Ну нарешті ми пішли їсти, я ще посміялась з дітей як вони падають, навіть не з того що вони падали, а з того, що я сказала чого вони не падають і всі діти чудним дивом почали падати на роликах, це якась містика. 
Після трапези я ще побавилась з О. і Т., так приємно дивитись як О. любить свою сестру, ще б мене так моя мала любила, може я просто погана сестра, але нажаль в нас з сестрою немає таких відносин, можливо я не заслуговую на таку любов і розуміння, або ми ще не достатньо дорослі, щоб цінувати одне одного. Сам універмаг був просто чудовим, це гарне місце для відпочинку, мені він подобається своїм новорічним інтер’єром, це щось цікаве і неординарне. Мені запам’ятався годинник, він такий величний і чарівний як у казці,видно що над усім, що там знаходилось працювали люди які хотіли зробити комфортно і вклали  частинку себе в роботу. Ну звичайно не були б  то ми якби не вийшли з універмагу без пригод, нам заклинило двері і ми не могли вийти, видно не тільки нам сподобався цей величний замок, але і він нас не хотів відпускати. Ми вирішили піти випити щось тепленьке, але звичайно я як завжди хочу щось цікавеньке і вирішила випити глінтвейн безалкогольний звичайно, я просто люблю такі пряні напої, вони огортають мене теплом і спокоєм. За всіма емоціями і пройшов день, ми як завжди на позитиві розмовляли цілу дорогу і дівчата запитали мене, чи мені сподобалось. А як тут може не сподобатись, головне не те, що ти робив, чи де був, а головне з ким. Якби тоді знаходились біля мене інші люди, це були б взагалі інші враження, просто ці три сестри настільки дружні і люблячі, веселі і життєрадісні, що з ними просто не може бути не цікаво. Коли ти відчуваєш себе комфортно то тобі начхати на всі витрати чи ще щось, тим паче гроші ніколи нічого не варті, що має ціну це тільки емоції, чисті почуття радості у теплому колі друзів, ці люди стали для мене друзями які ніколи не забуваються, хоч ми всі рідко бачимось, але я їх безмежно люблю, навіть важко уявити, що це буквально два чи може менше років назад, я навіть не знала про їх існування, це просто були сестри О., а зараз частинка мого життя. 
Сьогодні я зрозуміла ще одну річ, що ця міні книга буде не тільки для мене, а й для цієї сонячної людини, щоденник це така річ в якому описане життя людей і потаємні думки. Але мені немає для чого ховати свої думки, для чого приховувати щось від когось, якщо рано чи пізно все одно про це хтось дізнається. Людина це така істота, яка хоче дізнатися про іншого більше. Ніби здається це добрим, що ми розкриваємо себе оточуючим, але навіть я інколи не
хочу розмовляти. Часто трапляється, те відчуття коли кожного дня ти розгортаєш свою душу людині, довіряєш найпотаємніші секрети, а вона це все бере і викидає із свого життя, розчавлює як непотріб, але це може відбутися з кожним так, що мені не звикати. Вічних друзів не буває, але якщо ви знайшли собі таких то ви щасливчик, мені здається, що ми всі шукаємо собі людей на деякий період.  Коли одружуємося чи виходимо заміж, всі віддаляються від тебе, або ти віддаляєшся від когось і так більшість, це буває з кожним, час лишає найвірніших і справжніх друзів, які підуть з тобою по життю і будуть тебе підтримувати, але ми всі змінюємось навіть і я. Самій для себе я буваю незрозумілою, то я хочу бути самотньою, але водночас хочу бути комусь потрібною, як ковток повітря. Але з часом розумію, що всі ми хочемо мати підтримку, просто бувають моменти коли хочеться заховатись від усіх на світі і хочеться спокою, але глибоко в душі хочеться просто сховатися в чиїхось обіймах. 
Цей день був чудовим і захоплюючим, надіюсь,що ці друзі будуть у моєму житті надовго, але якщо ні я буду все життя вдячна їм за всі моменти проведені разом, бо кожна людина для мене урок життя. Ця трійка їх поєднує любов і підтримка, а це добрий фундамент у житті. Це вже урок для мене, що щоб там не було в житті, але саме головне це сім'я, це будинок у якому тебе завжди чекають, де всі тебе люблять і сумують за тобою. А головне дім, там де мама, ніколи не забувайте про своїх близьких, тому що вони вас ніколи не залишать.