Недописане "люблю"
Коли любов — не грім, а шепіт
Нас учили чекати кохання, як бурі. Як блискавки, що вдаряє в серце і змушує все навколо зникати. Але справжнє кохання часто приходить інакше. Не як грім, а як шепіт. Не як шторм, а як тиша, в якій нарешті стає спокійно.
Це не сцена з кіно. Це не метелики в животі — це коли не боїшся роздягнути перед іншою людиною не тіло, а душу. Коли хтось торкається твого серця не пальцями, а турботою, щирістю, сміхом серед ночі. Не обіцяє бути, а просто є.
Любов — це не тільки "я тебе люблю", це "їж, бо ти цілий день нічого не їв". Це "давай я зустріну тебе під дощем". Це "ти можеш мовчати — я залишуся поруч". Це просте: бути з людиною і не хотіти бути ніде більше.
Справжнє кохання не кричить. Воно вкриває ковдрою. Повертає віру. Воно не згорає яскраво — воно горить довго. Світлом, що не осліплює, а веде.
І коли ти знаходиш цю любов — ти не стаєш іншим. Ти нарешті стаєш собою.
Відредаговано: 25.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
