Ангели

Звичайно, позбігались офіцерші, навперебій давали поради, прийшли хлопці з ескадрильї. Ті були набагато стриманіші. Вгадували, на кого більше схожа дочка. Коли «замочували» новонароджену, знову клялися у вічній дружбі, в тому, що ніколи не покинуть вдову в біді. Пили горілку, шампанське. Наче нічого й не змінилося від незабутнього дня новосілля. Одного не вистачало – Андрія. Тамара в основному відмовчувалася. Ніби й приємно, що їй уділяють таку увагу, проте скоро той шум набридав, і воліла швидше залишитися одна з донечкою Мар’янкою, саме так її назвала. Хоч, коли були вони удвох, находила така туга, що вити хотілося.

Спочатку добре підсобила мама. Як Тамара з дитиною вернулася з пологового будинку, вона приїхала і пробула з ними цілий тиждень: допомагала, підказувала, як купати, доглядати. Рідна людина поруч – то найкращі ліки й опора. А потім на кілька днів прибула з Чернівців Іванка. Вона також вийшла заміж за льотчика, лишень трохи пізніше. Чоловіка залишили там служити, і вони найдовше зустрічалися. Тільки недавно побралися. Тамара з Іванною листувалася. На відміну від Сусанни з буйним, неврівноваженим характером, вона – затишна тиха гавань. Завжди вислухає, поспівчуває, разом поплачеться, пожаліє. Іванка для Тамари була як рідна сестра.

Правда, Сусанна попервах забігала часто. Допомагала, у магазин ходила, та відразу почала повчати. Те в тебе не так і те не таке. Вона народила синочка на кілька місяців раніше і вважала себе професором у догляді за немовлям. Тамара чекала подругу і разом з тим боялася тих візитів, бо ж після них у голові була каша, на кухні все виявлялося переставленим, поміняним. Ніяк не могла дійти толку. Це ж якщо Сусанна на кухні так керує, то можна уявити, що вона робить з бідолашним «Сержантом». А може, й ні. Він он за кілька років виріс у командири. Зрештою, що їй до того? Хай самі розбираються між собою.

Навідувалися час від часу і хлопці з ескадрильї з жінками, іноді самі. Та що далі, то провідування ті ставали все рідшими, хоч дитина підростала і допомоги вона з донею потребували дедалі більше. Мар’янка відмовилася від материнського молока, треба було його купляти, дитяче харчування. А як вискочити в магазин? Не покинеш же дитину саму. Інколи виручала сусідка, тітка Зіна. Таж не напросишся завжди, якось совісно... Іноді просто у безвихідь попадала. Плакала невтішно, проклинала долю. Ну чому, чому вона така нещасна, нікому не потрібна на цьому світі?

Якось зайшов «Сержант». Напідпитку. Не став розпитувати, як їй ведеться, а навпаки, почав нарікати на своє життя, жалітися на Сусанну:

– От хто справжній сержант у хаті, то це моя ненаглядна. До всього чіпляється, усе їй не так. Ніякої ніжності, ні тепла. Ти ж пам’ятаєш наш перший танець?

– Ну і що? – перебила Тамара.

– А те, що все могло скластись інакше, наші долі були б не такі.

Багатозначно подивився на Тамару, при цьому поклав руку їй на стан, притягнув до себе геть не по-товариськи.

Вона відхилилася, різко відкинула його руку і не дуже приязно заговорила:

– Ну, по-перше, я тобі не піп, щоб ти переді мною сповідався, а по-друге, розбирайся зі своєю жінкою сам. Долі не перепишеш заднім числом. Так є, як є.

– Ні, ти не подумай нічого поганого, – поспішив виправдатися Сергій. – Я ради свого друга гори переверну, нікому не дам тебе образити, все зроблю, щоб ти одержала двокімнатну квартиру, завжди буду допомагати.

Тамара мовчки кивала головою. У цей момент захникала дочка, і вона кинулася до неї. Тим часом і Сергій заспішив додому.

Наступного ранку, коли Тамара ще спала, приперлася Сусанна, розбудила обох і влаштувала скандал.

– То правда, що мій у тебе вчора був? – почала з порога.

– Так, – підтвердила.

– А що він робив тут до одинадцятої години?

– Випив каву, поговорили.

– А що ж було після кави? – не вгавала Сусанна.

– Ти що маєш на увазі? – округлила очі Тамара.

– Не прикидайся вівцею. Я розумію, у тебе свого немає, десь там засвербіло, і ти шукаєш собі хахаля… – перейшла на фальцет подруга.

Дитина перелякалася, стала плакати. Спочатку Тамара розгубилася, не знала, що їй відповісти, чи плюнути, заспокоювати Мар’янку. Зціпила від злості зуби, схопила на плиті риночку, в котрій гріла молоко, підбігла до непроханої гості, замахнулась і викрикнула:

– На хрена мені здався твій чоловік з тобою разом?! Ще один звук – і я розвалю тобі голову! Геть звідси!

Сусанна раптово вдавилась останнім словом, позадкувала до дверей. Очевидно, жахливий і ненависний вигляд Тамари і справді її переконав. Швидко шмигнула з кімнати. Господиня стояла в коридорі в нічній сорочці, розпатлана, на підлогу скапували рештки молока, котре розлилося білою калюжею. З оціпеніння вивів не плач, а жахливий крик Мар’янки. Здавалося, що дитя ось-ось лусне. Підбігла до колиски, схопила на руки, притулила до грудей і гірко-прегірко заплакала. Сльози крапали дитинці на голівку, вона жалібно схлипувала і тяжко зітхала.

Після того скандалу льотчики, як по команді, перестали Тамару провідувати, їхні жінки – також. Чи то була робота Сусанни, чи якась інша причина, вона не знала. Не могла ж дзвонити і з’ясовувати. Так залишилася бідна вдовиця одна як палець у великому чужому місті. Кожен день виникали десятки проблем: потрібно було ходити в магазин, з дитиною – у поліклініку, в аптеку по ліки, на базар, готувати їжу. Слава Богу, виручали сусіди, особливо тьотя Зіна.