—6—

Ранок був спокійний, доки я не прийшла в їдальню і не сіла за стіл з подругами.  
— Ну, тобі наснився твій невідомий Дракон? - поцікавилася Присцилла.  
– Ні. Це був замовлений сон, а замовляти можна тільки один раз лягаючи на новому місці.  
– Велика проблема, – це Лусія. — Переночуєш у мене.  
— Замовлений сон три дні сниться.  
— Значить, переночуєш тричі. — А якщо й цього разу не впізнаєш, то наступні три ночі проведеш у мене. - підтримала Присцилла.  
— Ой, дівчата, мені не зручно, якось.  
— Не вигадуй, ми ж подруги, а подруги мають допомагати одна одній. – не відставала Лусія.  
— Ну добре. Вмовили.  
Ми поснідали і попрощавшись із Присцилою, вирушили з Лусією на урок Зілляваріння. По дорозі зустріли Сема, він сказав що третя та четверта пара, у нього Бойова магія, а у нас четверта, там і домовились поговорити.  
Йому було цікаво, що вчора сталося, він бачив як я з деканом Бойовиків, Дагом та компанією, йшла до тренувального залу.  

Пара по Зільоваренню пройшла добре. Усі мої зілля були правильними, за кожне я отримала десять балів. Домашнє завдання "Зілля від застуди та головного болю".  
Коли переходили в аудиторію по Цілительству, на сходах зустріла Сканію з подругами. Фарін, моя одногрупниця, також стояла з ними.  
— Ой, подивіться хто йде! Це ж НЕДОФЕЯ! - з жахливою усмішкою щебетала Сканія, а її подруги хихотіли.  
Я хотіла пройти повз не звертаючи уваги, але дівчина мене штовхнула плечем.  
– Ой, вона навіть ходити нормально не може. А були б крила, облетіла б.  
Я зчепила зуби.  
— НЕДОФЕЯ! Може, ти курс переплутала?  
— Дивись як би мій кулак нічого не переплутав. А то можу ненароком потрапити по твоїй гарненькій фізіономії. - не витримала я.  
— Ти... ти... ти... Та ти хоч знаєш з ким ти розмовляєш? - пихкала елітна сучка.  
— А мені начхати. Я особливо не горіла бажанням слухати твої крики.  
— Та ти... Та я... Ти ще пошкодуєш про те, в якому тоні зі мною розмовляла.  
— Лякані, знаємо. Так що не чипляйся більше до мене, а то викладу тобі урок, як Дагу Ан Грону.  
— Дагу? Що ти зробила?  
— Ну, це ж ти за ним бігаєш? От у нього й спитай.  
І я швидко пройшла повз Сканію, поки вона стояла з відкритим ротом. Напевно, я перша так з нею розмовляла. А що? Нехай знає наших.  
На Цілительстві ми вчилися загоювати дрібні порізи за допомогою своєї енергії. Десь до кінця пари мені вдалося загоїти поріз на руці Лусії. Подруга дуже сердилась на мене, оскільки сама вона впоралася із завданням за п'ятнадцять хвилин.  
Наступна пара була по Самозахисту та обороні, нас мали навчити, як без магії, голими руками звалити супротивника. З моїм чотирирічним досвідом у єдиноборстві (мене тато з п'яти років ганяв по різних секціях, і коли через пару років я досягала максимуму і втрачала інтерес, мене віддавали в іншу секцію), я за десять хвилин поклала пів групи на лопатки.  
Магістр Шон Гронентар, синій орк приблизно два з половиною метри на зріст, відпустив мене з пари. Я зраділа, й побігла на полігон. А що? Подивлюся чим займається третій курс, на майбутнє знадобиться. І з Семом може випаде хвилинка поговорити.

У бойовиків заняття проходили не так, як у нас. Вони не бігали і не повзали полігоном. Половина групи виставила захисні щити та відбивали бойові заклинання, які градом пускала в них друга половина групи.  
Сем був у захисті. Через півгодини вони помінялися місцями, і тепер Сем завдавав ударів. У щити летіли і вогняні кулі, і блискавки, і блакитні згустки енергії. Захоплююче видовище. І мені дуже хотілося навчитися виставляти такий щит.  
Цікаво, коли ми почнемо його вивчення.  
— Подобається? - пролунало у мене над головою. Обернулася. Декан бойовиків стояв за мною і посміхався.  
— Вражає! - чесно відповіла я.  
– Сьогодні у вашої групи вивчення бойового заклинання першого рівня. Подивимося, так само легко ви зможете впоратися, як і з мечем?  
— Катану я тримаю в руках із п'яти років, я вам уже це казала. А про магію дізналася менше тижня тому. Сумніваюсь, що з перших днів у мене щось вийде.  
— Тому ви тут. А навчити вас володіти магією, це вже завдання викладачів.  
— Адептко Громова! Мені здається чи у вас зараз заняття з захисту та самооборони? - до нас підійшов ректор.  
– Мене магістр Гронентар відпустив. - зізналася я.  
— І за які такі заслуги він вас відпустив? – не відставав ректор.  
— Уклала пів групи на лопатки, от і відпустив.  
— Пів групи, на першому ж занятті? - не повірив голова Академії.  
— Вона може! – втрутився Декан бойовиків. — Ти б бачив, як вона володіє мечем. Дага за сорок хвилин зробила.  
— Хм-м! Самозахист, мечі, чим ще ви здивуєте нас?  
Я лише знизала плечима. Ректор і Декан відійшли убік. Про що вони говорили я не чула, та особливо і не прислухалася, тому що побачила вампіра, що прямує до мене.  
Пара закінчилася. У нас було десять хвилин до наступної пари, і поки моя група не підтягнеться.  
— То що вчора сталося? - запитав Сем.  
Я розповіла все від початку. Як зайшла в душ, як перемістилася до фонтану, як боролася з Дагом на мечах. Все, все, все.  
— Ого! - тільки й сказав вампір.  
— Ага. Хоч одне тішить, Декан заборонив йому чіплятися до мене.  
— Знаючи Дага, навряд чи він зупиниться. - заспокоїв Сем.  
— Ну, я дівчина із фантазією, зможу дати йому відсіч.  
— Сподіваюся. - тільки й відповів друг.  
Моч група підтягнулася на полігон, і вигляд у всих був не найкращий.  
До мене підійшла дівчина з пісочним волоссям і жовтими крилами, швидко їх прибираючи.  
— Ну і справ ти наробила. - сказала вона закатованим голосом.  
– Що? - не зрозуміла я .  
— Після того як ти пішла, магістр Гронентар сказав, що нас мучитиме поки ми до твого рівня не дотягнемося.  
— Співчуваю.  
— Дякую, але я з іншим питанням. - я запитливо глянула на неї. — Ти не могла б мене підтягти? А то якщо я не сдам іспит із Самозахисту, залишусь без стипендії.  
— Стипендія? - здивувалася я. — Мені ніхто не казав, що тут платять стипендію!  
— Десять злотих щомісяця. Іспит за місяць. Усі бажаючі отримувати стипендію мають подати заявку до кінця цього тижня.  
– Мені терміново треба подати заявку. - вигукнула я. — До кого мені треба звернутися?