Смертельні сни

          Аукціонний дім «Шедевр». На дверях висіла табличка на якій великими червоними літерами написано «Увага аукціон!».

          Солідні костюми, гаманці вщент набиті валютою або кредитними картками з кругленькими сумами на рахунках. Багаті та впливові чоловіки з жінками, що прискіпливо оглядають запропоновані експонати для домашньої колекції на заздрість друзям.

  − Лот перший! Золота каблучка Принцеси Анни XIX століття. Стартова ціна 3000 $. Вигукнув за-за стійки аукціоніст.

   − 3100! Підняв табличку чоловік в зеленому піджаку.

    − 3100, хто дасть більше?

     − 3200.

     − 3200. Дама з правого боку з собачкою, хто дасть більше? Підняв молоток аукціоніст готуючись закінчити торги.

         − 2300!

        − 2300. Мужчина з тростиною, хто більше?

         − 3300!

      − 3300. Молода жінка в синій сукні. Хто ще? Панове, така каблучка стане скарбом будь якої колекції, не баріться. Тільки зараз у вас є шанс отримати її. Тільки скажіть ціну і вона буде ваша. Старий аукціоніст зробив ковток води та продовжив, −  3300 раз, 3300 два.

         − 3500! Чоловік з тростиною відправив жінці в синій сукні повітряний поцілунок.

        − 3500, чудово! Промовив аукціоніст тримаючи в руках молоток. «Конкуренція серйозна». Сказала власниця коштовності, якомусь чоловіку в білому костюмі. − 3500 раз, 3500 два…Витримавши паузу аукціоніста оглянув залу. − 3500 три. Продано! Аукціоніст гиркнув молотком по стійці. — Продано пану з тростиною.

        − Наступний лот скіфська ваза, cтартова ціна 4500$…

       Весь цей час за аукціоном спостерігав чоловік, його не цікавили коштовності, вази чи стародавні монети. Його цікавили лише картини. Картини які мають історію і які можна вигідно продати, трохи додавши фарб та підправивши обрамлення. Його дорогий одяг та аристократичні риси обличчя не давали спокою протилежній статі. Його проникливий погляд змушував жінок шаленіти,  навіть дами у віці інколи випробовували долю та фліртували з ним.Чоловіків він захоплював неймовірний розумом та знанням улюбленої роботи.

      − …. Продано! Наступний лот картина невідомого художника, під назвою «Кривавий суд» стартова ціна 100 $.

    В залі стало тихо. Люди прискіпливо розглядали представлений екземпляр та час від часу перешіптувались: «Не вже цю страхітливу картину хтось придбає?», «Як що картина не відомого художника, то це або підробка, або художник нездара»…

     − Ніхто не хоче придбати до своєї колекції такий екстравагантний витвір ?

       − Вона потворна! Сказала жіночка з масивним бурштиновим намистом, що гроною звисало з шиї.

    − Її можливо реставрувати. Втрутився в розмову той самий чоловік в супер дорогому костюмі, солідний колекціонер- реставратор. − Моя ціна 102 $ і я її забираю.

     − Добре! Хто дасть більше? Cказав аукціоніст та зробив ще один ковтов води. В залі всі одноголосно промовчали.

       − Що ж, починаємо торги, 102 $ раз, 102$ два, 102 $ три, продано пану в синій краватці! Аукціоніст гиркнув молотком.

         Аукціон тривав більше години і після закінчення люди вибігли з залу немов ті учні почувши дзвінок на перерву. Лише чоловік в синій краватці йшов неквапливо та ввічливо вітався та прощався пропускаючи в перед поспішайок.

      − Ростислав Олександрович, можна вас на хвильку. Гукнув його старий аукціоніст.

     − Звичайно пане. Він присів на стілець біля співрозмовника. Аукціоніст велів помічникам загорнути придбану картину та доставити реставратору додому. Підписавши всі папери, чоловіки продовжили розмову. – Чому саме ця картина синку? Адже було багато інших витворів мистецтва, а тут: дерев’яна рама з рослинним орнаментом, де-не-де пошарпана та і образ чесно кажучи не милує око. Я не покладав на неї великих надій, спочатку думав взагалі з аукціону зняти, або спалити.

       − І чому не зробили цього?

     − Рука не піднялась. Мій брат — її власник, був дуже хорошою людиною, але нажаль доля вирішила вкоротити його дні.

    − Я його бачив, досить здоровий чоловік, що могло стати причиною недуги?

     − Та сам не розумію в чому справа, лікарі сказали інфаркт, хоча правильно ти кажеш, на здоров’я не скаржився. Не знаю… Останнім часом його мучало безсоння, можливо перевтома або що.

    − Співчуваю ваші втраті пане. Я певен, що Бог подбає про нього. Аукціоніст лише покивав в знак згоди.

      Після аукціону Ростислав повернувшись додому виконував щоденні ритуали: кава, телефонні зустрічі, графік на наступний день. Дійшовши нарешті до картини, яка весь цей час стояла в коридорі, він присів та зняв обгортку. На нього дивилась жінка з сиво-чорним волоссям, що прив’язана до дерев’яного стовпа- розп’яття. Кругом неї майоріло багаття, а люди, що зібралися навколо, вже трохи захмелілим від святкування поглядом вирячились на неї.

       Чим довше Ростислав дивився на полотно тим більше здавалась, як образи на картині оживають: люди п’ють та веселяться, беручись за руки водять хоровод довкола багаття. Жінка кричить, вогонь поступово огортає її повністю, залишаючи на кожному сантиметрі тіла обвуглені залишки плоті. Згодо її погляд зупиняється на ньому, її усмішка показує чорні зуби. Запах смаженої шкіри та палюче тепло торкаються тіла Ростислава. Відчуття ніби гориш з середини пронизує чоловіка. «Дзинь!» Почулось десь у вітальні. − «Мяу!»