14. Розділ

 Лос-Анджелес

Нед важко зітхнув. Його плечі опустилися, а хребет налився втомою. Щось в Астреї було «не так». Катастрофічно, фундаментально — не так. Від того, як він говорив — перебільшено іронічно, до того, як сьорбав свій віскі. Не як людина, що любить та смакує цей напій, а як та, що намагається загасити пожежу відром гасу.

І хто б міг подумати, що цей павич — оперативний службовець Гільдії. Кастер не знав його мотивів. Х’юго для нього був ребусом, який з кожним обертом закручувався тільки сильніше, не даючи відповіді на жодне з питань.

Нед перевіряв останні тіньові пастки, коли його гукнули: 

— Касе! На особистий рахунок Гільдії прийшов переказ.

Кастер різко розвернувся і, зреагувавши на слух, зробив впевнений крок. «ХРЯСЬ» — і світ вибухнув перед внутрішнім зором білими спалахами. Лоб пронизало пекельним болем, а у спину врізався лісовий килим із соснових голок та шишок. Нед розпачливо прокректав щось нерозбірливе, навіть не намагаючись підвестися.

— Це просто принизливо… — проглухотів його голос. Він схопився за скроні, в яких, здавалось, маленький дворф, з азартом садиста, вибивав чечітку.

Джиммі підбіг; Нед почув шурхіт трави поруч. Джиммі присів навпочіпки.

— Неде, ти живий? Дуже боляче?

— Ні, що ти, Ангеле… — Нед відплювався сосновим хмизом. — Як у роті хвоєю прополоскало. Аж вуха прочистило, обожнюю обійматись із соснами. Ти хіба не знав?

Нед не бачив, але шкірою відчув цю паузу. Джим серйозно перетравлював інформацію, а потім невпевнено мовив:

— Ти… любиш обійматись із деревами? Я не знав. Треба буде записати у твій розклад.

Нед не знав, сміятися йому чи замовляти заспокійливе:

— Джиммі, це був сарказм. Як приїдемо на базу, вичитай у словнику, що це таке. А зараз підніми мене і тягни до конвертоплана. Мій ліміт всебачення вичерпаний до дна. Я порожній, як використана гільза.

Джиммі спокійно підставив плече. Він обійшов Неда колом, струшуючи листя та хвою, дістаючи з волосся жолуді та павутину. Кастер різко стрепенувся:

— Стривай. Про який переказ ти казав до того, як я пішов штурмом на дерево?

— Еві просила передати, що на рахунок Легіону була переведена кругла сума від анонімної особи. Лише з короткою приміткою: «Це вам на каву та заспокійливі. Не базікайте зайвий раз про бананові цукерки. Цілую в скроньки, ваш К.Х».

Нед загальмував, ігноруючи чергову гілку, яка вчепилася за його плече.

— От же ж гад, — Нед розтягнув губи в оскалі — суміші поваги та ще більшої цікавості. — Хто ще, крім цього павича Астрея, буде жерти ці бананові цукерки та залишати такі ідіотські коментарі!

— Ти не любиш банани? — щиро здивувався Джиммі, підхоплюючи Неда під лікоть. — Оуен казав, що калій корисний для м’язів.

— Для моїх м’язів корисним зараз є тільки алкоголь і відпустка у місці, де немає хвойних лісів та дивних найманців. — Він різко розвернув голову до Джиммі. — Чекай. Він сказав «цілую в скроньки»?..

— Слово в слово.

Нед лише розпачливо видихнув та штовхнув носком черевика камінчик. Різкий рух відгукнувся болем у скронях.

— Зараза… — Кастер потер обличчя брудною долонею і скривився, обтрушуючись. — Ненавиджу банани. Але гроші залиш. Заспокійливі нам знадобляться.

Попереду він уже чув збори Легіону. Група зачистки Гільдії прибула з усіма своїми пафосними гаджетами, промовами та накрохмаленими гідронепроникними костюмами, але всі думки Неда були про Бухарест.

«Коли повернемось на базу, треба подивитись пряму трансляцію аукціону», — промайнуло в голові Каса, перш ніж він пришвидшив крок, щоб прискорити збори.