13. Розділ

Конвертоплан летів на надзвичайній швидкості. Х’юго знав, хто стискав штурвал, і це змушувало сироти бігати по руках. Мірай свердлив його поглядом, повним розчарування, але Х’юго не звертав на це уваги. Він знав правду краще за будь-кого — для Мірая він лише інструмент, який вдало підвернувся під руку.

Х’юго простягнув пальці до сенсорного браслета на зап’ясті. В навушнику пролунало пікання, а потім бас Рекса змусив примружитись.

— Босе, ви там живий?! Яке щастя, а то ми вже почали ставити ставки, хто швидше вас доб’є: Мірай чи ребра. — Почулися перешкоди, а потім голос Рекса пролунав серйозно: — По правді, босе, ми вже взяли усе необхідне і на крилах «Нешевських» віражів летимо до сьомого сектора.

— Не вріжтесь у стовп та не посваріться з Артуром. Я буду за двадцять хвилин, — Х’юго майже непомітно усміхнувся і додав: — Дякую вам, хлопці. Справді дякую.

— Завжди раді бути у пригоді! — напружено відсміявся Рекс, розриваючи зв’язок.

Х’юго відчував на собі важкий погляд Мірая і не здивувався, коли той заговорив:

— Ти вчинив нерозумно. Тебе могли вбити! Тебе могли побачити! Один випадковий знімок — і акції твоєї імперії почнуть падати швидше, ніж ти дожуєш свої цукерки!

— Але ж не вбили й не помітили? Ти не забув, Міраю? Я пішов на це тільки тому, що прикривав твою дупу! Твої недосвідчені найманці зникли у невідомому напрямку, щойно зустріли перший-ліпший бар. Моє здоров’я — це проблема моя та моєї команди. Я Генерал Хаосу, а не твій домашній песик, якого можна приспати за непокору.

Х’юго наблизився впритул, не звертаючи уваги на те, що кровотеча посилюється.

— Якщо я захочу, то перекрию Гільдії кисень за дві години... — він загрозливо зашепотів, присунувшись ще ближче. — Без моїх фінансів Гільдію розберуть на шматки менше ніж за тиждень.

Х’юго відкинувся назад, скрививши обличчя від болю.

— А ти... ти вчинив не як Верховний Вартовий, а як недосвідчений стажер. Ти розкрив моє ім’я перед Легіоном. Підставив мене під удар, і краще тобі не знати, на що я здатен, захищаючи своє «Я». Я спопелю тебе, твою посаду і увесь цей чортів Лос-Анджелес, якщо знадобиться. І ти знаєш — я не жартую.

Х’юго ледве стримував лють, вона була майже фізично відчутною, аж раптом на його плече лягла тверда, міцна рука. Він не помітив, коли конвертоплан стабілізувався та перейшов у режим автопілота.

— Синку... — пролунав загрозливий голос, що тріщав, мов крига під чоботами. — Якщо твоє серце зупиниться через це... непорозуміння... я спущуся за тобою в пекло, щоб особисто дати тобі копняка.

Мордред. Його чорне пальто сягало чоботів, а аура світилась таким пекельним багрянцем, що Мірай здригнувся. Він пам’ятав, на що здатен Мордред. Щелепу Верховного звело від фантомного болю старої рани. Мірай відійшов на крок назад, не відриваючи погляду від стиснутих кулаків Мордреда.

— Ти... ти не посмієш мене вдарити, нетрівський щур! — виплюнув Мірай.

— От саме тому, що я «нетрівський щур», твій авторитет для мене коштує менше, ніж шкарпетки у підпіллі. — Мор оскалився та за лічені секунди схопив Мірая за комір, труснувши. — Ти хоч розумієш, що зробив, бовдуре? Це все одно, що вивісити фото Х’юго на головному штабі Гільдії з припискою «Найманець»! Ти власноруч намалював йому мішень на лобі!

Мірай вчепився у його руки. Голос тремтів:

— Ти повинен пілотувати конвертоплан, а не перевищувати повноваження!

— Я тобі не особистий водій, — він відкинув Мірая у крісло, як щось огидне. — Я погодився летіти з тобою в одному просторі лише через те, що затримка могла коштувати життя цьому зухвалому хлопчиськові. Як тільки з тебе спаде твоя пиха та посада... як тільки ти станеш непотрібним Х’юго, можеш очікувати мого ножа в спині. Мені вже нічого не страшно, і ти це знаєш.

Він прискіпливо обробив руки антисептиком і підійшов до Х’юго. Той не пручався й не віджартовувався. Руки Мора були впевненими та сильними, він вправно накладав новий рунічний бар’єр. Мор підняв тактичний одяг, шумно видихнув крізь ніс та міцно затиснув закривавлений бік, намагаючись не тиснути на зламані ребра.

Мор стиснув зуби, його очі спалахнули зеленим, а магічні нитки замиготіли у повітрі, накладаючи стібки та закриваючи розриви у рунах.

— Твій «Шиза» зараз зовсім виснажився, — сухо прохрипів Мордред, дивлячись прямо в очі Х’юго. — Він, напевно, вчепився в тебе усіма кігтями, щоб не вислизнути завчасно.

«— Як я скучив за цим колючим типом!» — озвався Азій у голові. — «Він розуміє мій біль, на відміну від тебе! Ти не жалієш мене, а тільки працюєш! Енерджайзер чортів. Якщо з тобою щось станеться, я знову потраплю у пекло, а я не хочу знову сидіти за паперами та переліком душ! Бюрократії мені на вічність вистачило! З тобою хоча б весело», — буркнув Азій, і Х’юго відчув тепло його магії, що розливалося від рун по тілу, вгамовуючи біль.

Х’юго відкинув голову, спираючись на сталевий борт конвертоплана.

— Вибач, Шиза... я пам’ятаю твою скорботу за втраченими годинами сну, — прохрипів Х’юго, і в його голосі забринів сміх.

Мордред легенько ляснув його по коліну.

— Я тут йому ребра стабілізую, а він сміється та розмовляє сам із собою. Збоку це виглядає вельми дивно!

— Ти ж знаєш, що я розмовляю не сам із собою.

— Це нічого не змінює. Завали пельку, поки я не прокляв тебе і не ввів транквілізатор, щоб ти поспав хоч трохи. Артур буде мені вельми вдячний за те, що ти нарешті поспиш!

***

Коли конвертоплан приземлився на закритому аеродромі, Х’юго вийшов майже одразу. Через втрату крові він би впав прямо на злітну смугу, якби його не притримали сильні руки Рекса та Мора. Рекс вправно підхопив його, закинувши руку боса собі на плечі, і, вдячно кивнувши Мордреду, повів його до броньованого лімузина.

— Якщо через необачність у тебе злетять шарніри в руці, я за себе не ручаюся... — прохрипів Х’юго, намагаючись вивернутися та ляснути Рекса по руці хоча б символічно.