Євген

Розповіді про цього хлопця (нехай буде Євген) давно оброслі справжніми й вигаданими подробицями, наче снігова куля. Врятовані влучно «охрестили» його.. А втім – неважливо як. Головне зовсім інше.

Колись Євген вже майже змирився з тим, що АТО буде продовжуватися без нього. Після важкого поранення у 2016 він ретельно займався собою, маючи за мету повернутися у стрій. Але висновки медкомісії були невблаганні. 

Проте у лютому лютому він завзято поновив спроби, намагаючись потрапити хоч в ТРО. Марно. Тоді впасти в розпач не дала чиясь ідея поповнити лави волонтерів, а ще краще – допомагати евакуювати цивілів. Євген колись захоплювався екстремальним водінням й навіть мав кілька кубків переможця в таких змаганнях. Тому питань як саме рятувати людей не виникло: досвід є, автівка є, що таке війна – знає особисто. Отже, «на старт!».

Кожен рейс був на свій лад складним, проте Євген став просто легендою. Ті, хто сідав до нього машину, могли вважати, що вже врятовані. Шостим, а може й сьомим чуттям, він обирав найбезпечніший шлях, оминав заміноване, міг проскочити там, де сяде по вуха навіть трактор. Банди орків багато разів намагалися підстрелити саме його автівку. І не зважаючи на те, що певною мірою їм це вдавалося, удача була цілком завжди на боці Євгена. 

Крім того випадку.

Він вже втомився умовляти хвору стареньку сісти в машину. Й був згоден навіть винести її з будинку бодай на руках, разом з усіма котами. Але бабця наполягала на своєму – тут народилася, тут й помру. 

Завила сирена. Повітряна. Коти, наче циркові, слухняно скупчилися у великій сумці позаду бабусиного крісла. Бабця хутко потягнула важку валізу на коліщатках у погріб. Євген кинувся допомагати, підхоплюючи стареньку під руку на крутих сходинках. Одразу ж за ними на земляну підлогу «скотилася» родина з сусіднього будинку. 

– Баб Стасю, ви тут? Слава Богу, – з полегшенням проказала немолода жіночка, дбайливо натягуючи ковдру на ноги літньому чоловіку, – я гадала, ви вже поїхали.

– Поїде, – озвався Євген, – і ви теж, якщо готові. Місця в машині вистачить.

Він ще щось казав, але його слова заглушили близькі розриви. Коли настала тиша, люди у погребі ще трохи зачекали та зібралися вибиратися назовні. Тоді двері в їх сховок раптом розчахнулися, і вниз по сходинках, наче в уповільненому фільмі, застрибала граната. Дверцята зачинилися.

Євген зреагував миттєво. Важелезний мішок із картоплею, біля якого він сидів, накрив собою небезпечну гостю. Наслідки вибуху були мінімізовані. А ще через хвилину почулася розмова на «язиці» і хтось почав обережно спускатися до них.

– Тут три бенедеровца і вєдьма – заіржав в мікрофон рації «асвабадітель» і націлив автомат на бабцю Стасю, яка не розлучалася зі своїм «щасливим» капелюшком.

Євген кинувся під ноги, вибив автомат, а миттю пізніше й дух цього безмозкого тіла. Але на цьому везіння закінчилося. Замість вбитого, спустилися ще троє. Після короткої сутички, світло в очах Євгена згасло.

Руки Євгена були зв'язані за спиною. Тому лінуючись возитися з мотузками, окупанти пристебнули його за щиколотку краденими у місцевому відділку поліції кайданками до металевого шворня, що стирчав зі стіни. Під ранок в'язень прийшов до тями. Зуби цокотіли від холоду. Кожен м'яз благав про знеболювальне. Стримуючи стогін, він спромігся сісти. За ніч затягнуті так-сяк мотузки дещо ослаблі, й доклавши зусиль, руки вдалося звільнити. Всередині наче пекло від спраги. На підвіконні, знущаючись, вороги залишили пляшку із залишками води. Євген потягнувся до неї й зрозумів, що щось тримає його за ногу. Він повернув голову і розбиті губи розпливлися в недоречний посмішці.

Коли загарбники прийшли за полоненими, їх чекав неприємний сюрприз. Двері підвалу були відчинені, й про те, що тут тримали в'язнів нагадували лише плями крові. А перший, хто кинувся перевірити захопленого «хахла», дико верескнув й вилетів з катівні:

– Там нога прикованая, отгриз штоли? Ботінок толька і вроді кость голая в крові!

Після важкого поранення у 2016 Євген ретельно займався собою, маючи за мету повернутися у стрій. Але висновки медкомісії були невблаганні: навіть найкращі протези від европейских майстрів ніг людині не замінять й в екстремальних умовах будуть лише заважати. Чи ні?