Нечитай-зілля
Солодка роса
* * *
Мідь рудого твого волосся,
Не фарбованого, живого,
У тенета мої сплелася –
Полонила мене усього.
Потонувши в твоїх очищах,
Сил не маю дістатись волі,
Нас накрила гаряча тиша,
Ми обоє і п’яні й хворі.
Все дивлюся, як вітер чеше
Довгу-довгу, блискучу гриву,
Ні, не буду любити менше
Тебе навіть стару та сиву.
І торкаюся боязливо…
Ніжних рук все цілую пальці…
Зорі-очі горять щасливо
У німій якісь обіцянці.
Ні, не вистачить мені слова!
І замало тут буде клятви.
Ніби бідна прекрасна мова
Щоб тебе у книжки вписати.
Я цілую твої долоні,
Із яких сходять мир та радість.
Я цілую твої долоні,
Всьому світу на вічну заздрість.
Відредаговано: 04.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
