Небокрай мого життя

Лиши лише/ Легше не стане

Лиши лише себе мені.
Лівша ліпше ніж безрукий.
Дрижить душа у цій весні,
Поки ти спричиняєш муки.

Та легше мені не стане,
Коли сніг розтане;
Коли почнеться повстання;
Від чийогось зізнання.

Лиши лише пустку мені.
Лежи й бреши у тиші марній.
Без різниці у якому вбранні
Я помиратиму у ванній.

Бо легше мені не стане...
Бо легше мені не буде.
Коли прочиняться ставні
Залишиться там же Іуда.

Лиши лише... Нічого.
Зайве сміття непотрібне.
Рідко хто йде далі порогу,
Якщо стіни йому не рідні.

Марина Тітова

Подобається

#1467 в Різне
#319 в Поезія

У тексті є: вірші про кохання, філософія життя, вірші для душі

Відредаговано: 01.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись