Небокрай мого життя

Словоблудство

Я грішу на словоблудство,
Позбавляю сенсу своє життя.
У людях бачу я паскудство —
Для себе ж не шкодую прикриття.
Депресію ховаю за усмішкою
Й виправдовую свій кожен крок.
Хоча і знаю, що гарною стрижкою
Не приховати випирання кісток.
Є в людях деяких те, що лякає,
А в інших повно чогось, що сяє.
Відмінність у цьому вся і гіркота.
Ти не найгірша! Просто — ось така.

Я грішу на словоблудство...
У цьому вбачаю красу.
А хтось побачить у цьому марудство,
Ще хтось — сутінкову грозу,
Котра безщадно вбиває світ.
Вибачте, що я не райський плід.

Марина Тітова

Подобається

#1468 в Різне
#319 в Поезія

У тексті є: вірші про кохання, філософія життя, вірші для душі

Відредаговано: 01.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись