Небокрай мого життя
Тільки
Тільки сови перегукуються та сичі
В цьому морі відчаю в час темний ночі.
Тільки літають у космічний простір думки
Хибні/цнотливі/їдкі.
Ти, як захочеш/ не спитавши, примчи,
Навіть, якщо в мене буде військо причин,
Через що не бажаю торкатись твоєї руки.
Чи губ. До речі, твої гіркі.
До речі. Тут сморід жалю на печі.
Говорити не можна відверто — виразно помовчи.
Пий сироп геніальності, їж жаги байки,
А на закусь — мрії терпкі.
До речі. Заковані ланцюгами слухачі
Не хочуть печива та оплесків, а лИше аличі.
Майстерність нанизана на талант і рокИ
Сміттєпереробні які...
До чого це все тут? Чому все хоче навчить
Дурну дівчинку, котра за горизонти мчить?
"Активуй свої вміння, перевір чи на місці гайки
Й не закочуй вгору очі п'янкі."
Бо тут тільки горді іногородні паничі
І сумно так, що плачеш, наче кіт нявчить.
Я не заслуговую квітів. Мені в поміч кийки,
Котрі виб'ють думи в'язкі.
Ти, як бажаєш/ будучи на готові, закричи,
Але тільки нерви мої не трать — рецептори лоскочи,
Скільки можеш втягуй мене в ці дитячі бійкИ.
Все рівно твої губи липкі...
Тільки соколи тут царські й павичі
В цьому просторі зляків, перцю й калачів.
Тільки власнОруч будую палаци та рию ямки
Таємні/криваві/стійкі.
Відредаговано: 01.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
