Небокрай мого життя

Я була б рада

Я була б рада стати ехом твоїм –
Відлунням свіжим, гучномовним.
Щоб щез між нами холод білих зим;
Щоб з тишею гуляти містом сонним.

Я була б рада бути для тебе гріхом,
Чи алкоголем з крихтою хмелю.
Але вся правда стала вже мішком
З насінням відчаю, якого не терплю.

Я була б рада, та немає ради нам,
Та нема ні попелу для Фенікса мого,
І чарівних сопілок не даровано вустам,
І не продають ще пилу фей ніхто.

Тому живу, радію й ховаюсь по вуглам,
Тебе стрічаю часто на порозі храму,
В який ти не зайдеш... Блукай і далі сам,
Як не там шукаєш істини ти піктограму.

Марина Тітова

Подобається

#1467 в Різне
#319 в Поезія

У тексті є: вірші про кохання, філософія життя, вірші для душі

Відредаговано: 01.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись