Небокрай мого життя

Чорна повінь

Чорна повінь полонила очі.
Шелест вітру стих і більше не співа.
Розкажи про те, що згадувать не хочеш —
Та й поплач. Й таке бува.

Чорне жало огневом горіло.
Ту смолу з душі ти змий цю ніч уже.
Розкажи все те, що здавна накіпіло —
Обійму навзаєм я тебе.

Чорні хащі затуляють зору
Пелюстки зірок, що мерехтять теплом.
Розкажи мені, щоб не давати дьору,
А вже по дорослому — стукнуть кулаком.

Марина Тітова

Подобається

#1468 в Різне
#319 в Поезія

У тексті є: вірші про кохання, філософія життя, вірші для душі

Відредаговано: 01.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись