Небокрай мого життя
Не кидай каміння
Та не кидай в мене каміння!
Якщо жінка хоче випить — вона буде пить/
Якщо жінка хоче вийти — її не зупинить!
Руйнуй мерщій свої настінні
Картини/факели/оленів роги з полювань,
Бо тут відбудеться, якщо не повінь, то повна рвань.
У цій біді не ми є винні,
Не нас ти мусиш тут карать за скроні сиві,
Бо тільки в юності ми хоч сліпі, але красиві.
Знайди ось краще ти листи у скрині.
Там хтось писав тобі колись: колишні і майбутні.
Вона пішла не добровільно в тому грудні?!
Сховай в кишені руки сині,
Бо змерзли так, що подиху на вистачить на всіх,
На п'ятий палець особливо. Він вказував на гріх...
Не плач — такі, як ти противні,
Але й тебе за щось та й можна полюбить.
Та більше, всі жінки твої, все ж обирають пить...
Давай збери своє ниття і слині
І в путь новий відправся з мінимум речей!
І більше так не попадайся їй. Зникни з очей!
Всі мають вибратись зі злиднів,
А ти — тим пач, бо ж маєш ти талант... якийсь.
Тому збирай своє манаття й на автобус не спізнись!
А далі вже й тобі будуть огидні
Ридання і дзвінки у телефон вночі: "Вернись!"
Бо якщо жінка хоче вдарити — ти перший схаменись,
Лицем до неї мужньо повернись та й усміхнись
І за мізинець весело: "мирись, мирись і більше не сварись"...
Але тобі зручніш кидать каміння...
Шкода, що важко жінку чоловіку зрозуміть.
Тому цілком нормально, що всі воліють пить.
Відредаговано: 01.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
