Небокрай мого життя
Чи знаєш ти?
Чи знаєш ти, як гарно за вікном?
Чи бачиш сни, в котрих туман панує?
Віддати б все, щоб стерти те вапно,
Котре твій зір нещадно так руйнує.
Нестерпно чути від усіх про ту красу,
Котру самому не побачить більше.
Я б так хотіла живу, ціліщу ту росу,
Котра лікує наче трохи ліпше,
Ніж та любов, котра застрягла там,
Де кісточки зрослись рубцями.
Там є душа, а в неї є свій храм.
Там є добро, покрите все синцями...
Чи знаєш ти, що є десь там тепло?
Бо ж тільки лід в тебе усі кидали.
Віддати б все, що маю, лиш би помогло
Тебе вернуть в життя, що вкрали...
Життя одне. Чи знаєш ти про це?
Так чом гіркою долю ти вважаєш?
Вбиває що тебе — й ти вбивай оце.
Чому ж себе ти ніби зневажаєш?
Відредаговано: 01.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
