Небокрай мого життя
Творчості Коцюбинського
Марічка так сильно кохала Іванка,
Так міцно, що сил говорить не було.
Те почуття б навік у ній жило,
Але давно вже стала вона бранка
Чужому духу, не його...
Та тільки йому єдиному з'являється
Мавкою й шепоче солодко уві сні:
"Миленький, тут інакші, гірші всі".
Від цього й він людей цурається,
Нацьковуючи псів.
До неї жадав піти, а очі були сумні,
Зате — cерце жаром кипіло й далі.
В кришталевих струмках, камінній сталі,
Хотів знайти її уперто навесні,
На тім гірському п'єдесталі.
Блукав, забувши смак укропа й зупи.
І білим голубом, прекрасною лелекою
Її образ ввижався та, чомусь, далеко...
Питав в Чугайстра, хто її поцупив
Й чому вівця тепер не мека?
Кружляв в таночку у пітьмі й завмер.
І залишились тільки ці ото печалі:
Вона гукнула уві сні, а він — у своїм жалі
Нічого вже не бачив й життя зітер.
Вдягають чорні всі вуалі...
Марічка так сильно любила Іванка —
Співала про це співанки в полонинах
Й за життя, як сповнена добра дитина,
Була йому два рази на днину, як ізгадка,
А він їй — сім раз на годину...
Відредаговано: 01.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
