Небокрай мого життя
Пізнати себе заново
Дощ зіпсував недоторканнісь асфальта
Та розкидав калюж по всім фронтам.
А я ось тільки зараз втямила, чого я варта
Й чому слідкую за минулим по п'ятам.
Яскраві лампи вивісок торгових центрів
Не зміг затьмарити цей клятий дощ.
А я дійшла до самого сокровенного, до недрів
Своєї псіхіки: травм, блоків відчутна товщ.
Краплинами із неба линула холодная вода
Й пітьма в обійми затягла все місячнеє сяйво.
А я ось тільки зараз вгледіла, що з очей спада
Ілюзія і все у досвіді життя було не зайвим.
Дощ обтягував своїм єством усі паркани
Заводи і парки, стежки й плащі людей.
А я нарешті зважилась втілити свої плани
Й відкрити для бажань душі усіх дверей.
Барабаним стуком тріскотіли краплі у хатИ
Й повітря стало пахнуть морським бризом.
Як добре бути здатною послать усе під три чорти!
Й пізнати себе заново, любить свої капризи!
І хоч би йшла дев'яту чи десяту добу злива,
Та я вже справжня — добра, щира та красива,
Проста, мрійлива,
Смішна, грайлива
І трошки ще вразлива.
Та я така, як є. А буть собою — то дотик дИва.
Відредаговано: 01.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
