"Пливіть за човнами"

Ходімо гуляти між зорями і небосхилами,
Між минулим і прийдешнім днем.
Ми звідти правду заберем?
Ой, так! Правда ж по воді писана вилами.

Ходімо краще до водоспадів пристрасті і жаги
Відкривати жіночу чуттєвість.
Облиш свою лиш незбагненність — 
Тут не розуміти потрібно, а бажати не мати ваги.

Авторитет означає потрапити в пастку й стати
Приреченим до страти...

Ходімо в нові місця пізнавати непізнанні закони,
А потім уявімо альтернативу.
Залиш теоретичну ти частину!
Нині отримуєш першість й ліпше за талоном.

Ходімо краще туди, де спокій муркоче на вушко.
Тихо залоскотавши нерви.
Бо тиша — причини для вирви
Тривог, що настигають швидко й крають твою тушку...

Всі проблеми від думок і того, що бачиш їх там,
Де їх нема. Людина не може без драм...

Ходімо, зрештою, куди хочеш й куди очі нас заведуть.
Не за роскладом сон і бажання.
Але спершу моє зізнання —
Я людина, яка тамує любов і яку сумніви гризуть.

Я людина, яка визнає, що має страхи.
А щодо тебе? А ти?

Ходімо, в кінкі-кінців, хоч куди-небудь,
Аби з надією на краще.
А втім, так буде тільки важче...
Істину від тебе сховають і заберуть,

Якщо ти маєш віру, якщо ти мислиш.
Бо ти мислиш!

Ходімо в нікуди, головне, аби не туди, де біль.
А це є всюди. Це трансформація.
Людство — колаборація
І ти в нім — гвинт. Тож не смій ржавіти і грати водевіль,

Бо це останне — сховатись від війни в ілюзіях і снах,
Якщо не вмієш слати нах...

Взагалі не треба нічого. Будьмо тут, бо це є наше.
Друге пришестя ще не настало —
Нікого не випускаємо і не впускаємо.
І від цього нас не стало мало,
І від цього маємо, що маємо.
Чого тоді припхались? Ніхто не кликав вашу Машу.

Почули дзвін? Здалося. Перехрестились би, проте, авжеж —
Ви не бачите меж.

І не бачите, що ми інші. Не кращі, не гірші, а інші,
А ви не знайомі з такою валютою.
Вам треба чітко за структорою.
Вам треба наше "щось", що нас в гіркі хвилини тішить.

Але воно ж вам щастя не подарує!
Бо це ваше гімно парує, а не наша втіха.
А що ж є вона? Це таємниця лиха.
Це те, звідки вітер наших мрій дує.

Це лють. Це спрагла, нагла помсти лють,
Якій би знищить весь ваш люд.

Але не робим ми цього, бо тоді будемо на вас підібними.
Вбивати і мстити — це не одне і теж.
Слизька стежка — цілковий треш.
Ніколи не стати котові з хробаком рідними.

Тому розумний той, хто воює словами.
"Пливіть за човнами!"