Вибір

Дача Марти була за п'ять хвилин від кінцевої автобусної зупинки. По дорозі, теревенячи про різні дурниці і тягнучи за собою величезні сумки, йшла компанія із семи людей. Шуміли на всю околицю.

— Борисе, припини наступати мені на ноги! — знемагаючи від сміху, вигукнула Катя, дружина Сашка.

— Та я ж не хотів, це випадково!

— Борисе, припини!

— Я намагаюся, але що вдієш, якщо заносе не в той бік.

— Це не смішно!

— Зрозуміло, що ні! А що тут смішного? Ну даєш!

— Що за характер…

— Ось і прийшли, — повідомив Сашко.

На обличчі Бориса з’явилося занепокоєння, яке він поспішив сховати.

— Що ж ти так раптово притих? — весело запитала Світлана, білява красуня, найкраща подруга Каті.

— Забув, про що говорили.

— Склероз?

— Ага. Різкі провали в пам’яті.

Ворота та вхідні двері дерев’яного будинку були відчинені.

— Марто, ми вже прийшли! — закричав Сашко.

З другого поверху сходами спустилася господиня. Як завжди весела і безтурботна. Зустрівши гостей, почала разом з ними готуватися до походу на рибалку. Борис продовжував жартувати та зачіпати дівчат. Ніби вчора ввечері нічого і не сталося.

Вирішили влаштувати риболовлю з наметами та ночівлею. І знову гітара, пісні, веселі історії та смачна ароматна юшка.

Марта з Борисом, як завжди, сиділи поруч. Вони намагалися про щось поговорити, але розмова цього разу геть не клеїлась.

— Щось у нас сьогодні не йде розмова, — сказав, зітхнувши, хлопець.

— Так, не те, що вчора.

— А що вчора?

— А що, нічого?

— Дивлячись, що ти розчула, — неоднозначно поглянув на дівчину.

— Та наче нічого такого.

Він нахилив голову і усміхнувся.

— Я думав, ви, панночко, мені діагноз поставили, а виявляється, що я скаржився даремно. Нині медицина стала байдужою до своїх пацієнтів. Отак шукаєш допомогу, а в результаті лишаєшся сам на сам з проблемою.

— Коли почула гудки в телефоні, єдине, що спало на думку, — пацієнтові допомога вже не потрібна.

Борис глянув на неї і знову хитро посміхнувся. Чого добивався? Марта насторожилася. Він щось задумав. Цього хитрого лиса важко було розкусити. Грає? Жартує? Хоче підловити, заморочити голову? «Ох ти ж і котяра!» — ласкаво і водночас трохи злісно збунтувала Марта в думках.

— Хто мені допоможе дров наколоти? — запитав Сашко і взяв сокиру.

— Може я? — спитав Борис, продовжуючи хитро посміхатись.

— Цілком зійдеш і ти.

Обидва зайнялися ділом. Марта сиділа і спостерігала, як вони вміло справлялися із цим завданням.

Раптом відлетіла велика тріска і, зачепивши чоло Бориса, зникла десь в кущах. Хлопець схопився за розсічене до крові місце і тихо застогнав. Дівчата сполошено підбігли до нього.

— Сильно? — запитав Сашко у товариша.

— Мізки на місці, житиму, — весело промовив постраждалий і прибрав руку.

По обличчю потекла червона річка.

— Ой, у тебе ж кров як з відра! — вигукнула Світлана.

Паніку підняли, як завжди у таких випадках, дівчата. Забігали, щоразу повторюючи:

— Боляче, дуже? Борисе, боляче?

— Милі панночки, я живий, не кричіть так! Все нормально.

Марта мовчки дістала з рюкзака аптечку і покликала пораненого бійця.

— Іди сюди, пацієнт. А то знову скажеш, що медицина байдужа.

Борис слухняно підійшов до неї і сів поруч. Вона намочила вату спиртом і піднесла до його чола.

— А-а-а! — завередував пацієнт, якому захотілося трохи подуріти.

Марта мовчки почала обробляти рану. Хлопець знову закричав.

— Ой-ой-о-о-ой! Горе мені бідному! Зжалься, панночко, наді мною. Обіцяю більше не дзвонити вночі і не заважати усілякими дурницями. Чесно. Буду дзвонити рано вранці. Як на таке дивишся? Ай-ай-ай, слів було б достатньо. Нащо ж так боляче?! — продовжував жалітися Борис, заглядаючи їй в очі.

— Не сіпайся.

Решта знову сіли навколо вогнища і невдовзі повернулися до своїх розмов, переконавшись, що рана у товариша незначна.

— Ой, ай... — стогнав Борис при кожному дотику до розсіченого чола.

Марта почала дмухати, щоб йому не так боліло. Він притих і не зводив з неї погляду. Дівчина це помітила і, усміхнувшись, сказала:

— Не напружуйтеся так, розглядаючи мене. Це я, справжня, не омана. Так що не хвилюйтеся.

— Ви впевнені?

— Цілком.

— А раптом мене зараз глюк у цьому запевняє.