Світ повернув своє сяйво. Храми знову світилися золотими узорами, манти ковзали небом, а метелики світла кружляли серед хмар, залишаючи за собою сліди, схожі на зоряний пил.
Дитя світла більше не було самотнім. Його подорож завершилася, але світло, яке воно принесло, розгорілося в кожному серці — у духів, істот і тих, хто дивився на небеса знизу.
Небо співало. Зірки сяяли яскраво, немов нагадуючи: навіть у найглибшій темряві завжди є іскра, яка може повернути світло.
Герой злився з небесним сяйвом, ставши частиною легенди. Його ім’я не було записане в книгах, але його світло залишилося назавжди — у піснях, у пам’яті, у кожному подиху вітру.
Бо світло не має кінця. Воно завжди повертається до зірок.
Відредаговано: 04.07.2026