Глава п'ятнадцята. Поповнення запасу.

-- Щоб поповнити запаси нашої з тобою енергії, треба зробити декілька важких на мій погляд вправ. - Казав думки вголос Сніжний, ходячи з однієї сторони в іншу переді мною, доки я сиджу на холодному камені  - Після цього через декілька спроб їх виконати, резерв енергії може стати більшим. Щоб виконати декілька важких вправ, треба спочатку підготуватись до них, щоб не впасти без свідомості. Тоді нам треба для цього спробувати своєю енергією перенести декілька каменів з одного місця в інше. Це перше, що прийшло мені в голову.

    На деякий час ми знову зробили невеличку зупинку, щоб відпочити. Каріна, попри всі мої вмовляння, не схотіла просто так сидіти й набиратися сил і пішла на розвідку. Темне Полум'я, не дивлячись на те, що не вміє дихати вогнем і нормально літати, теж пішла з нею, щоб якщо що хоч з чимось своїй господарці допомогти.

    Сніжний через декілька секунд, як тільки Каріна з Темним Полум'ям пішли на таку собі розвитку, теж вирішив не гаяти часу, вирішивши, що ще одне тренування вже на нову тему нам не завадить. Він правильно зробив, тому що треба ж буде якщо що якось відбиватися від тих потвор у таборі, щоб хоч якось потрапити до порталу у звичайний світ.

-- Але як саме це зробити?... - Сніжний на декілька секунд задумався. - Може... Спочатку варто спробувати зробити щось зі своєї енергії? - Побачивши мій здивований погляд, Сніжний пояснив: - наприклад якийсь невеликий шар, або ще щось.

-- Ні, ну це я зрозуміла. Але як нам це зробити?

-- Хм... - Сніжний знову задумався, але вже надовго. На декілька секунд з його ніздрів вийшла хмаринка чорного диму. Дракон лютував з-за того, що не міг придумати нічого нормального. - Що ж, - мовив він нарешті через декілька довгих хвилин. - Спробуй знову відчути енергію і потім, коли ти відчуєш її, уяви найточніше, як якась її невеличка частина утворює на твоїй долоні майже прозорий і невидимий шар. А потім, якщо тобі вдасться, спробуй протримати цей шар якомога довше. Добре?

-- Добре.

    Заплющив очі, я розслабилась і зробила декілька глибоких вдохів і видохів, як тоді, у мої перші спроби виявити свою енергію. Поступово вона відчувалась все більше і більше і вже через декілька хвилин я вже відчувала її повністю. Було таке відчуття, ніби моя енергія є частиною мене самої, вируючи невидимими шаленими потоками к моєму тілі - хоча так і було насправді.

    Повільно простягнувши руку трішки уперед, щоб не "загубити" зв'язок з енергією, я стала намагатись якомога детальніше і точніше уявити, як якась невелика частка моєї енергії образує на моїй долоні подобу майже невидимого й прозорого шару. 

    Також повільно відкривши очі, щоб побачити, що відбувається, я не побачила майже нічого. Лиш слабке й майже непомітне вподобання того шару, який я намагалась відтворити. Ну, це вже щось. Принаймні мені вдалося зробити хоча б майже непомітні контури цього шару з першої спроби.

   Чи були тут причетні ті слова Лісних, що я монстр, який вміє контролювати магію і стоїть на одній - а може й вище - зі сходин сили поряд з богами? Жартували вони, чи казали правду про те, що колись мої здібності стануть могутніми, ніхто не зможе мене зупинити і я захочу захопити увесь світ?

   Відкинувши такі думки кудись в сторону, як тільки побачила, що й це жалюгідне вподобання шару на моїй долоні почало зникати, я почала більш жвавіше намагатись створити потрібну собі фігуру на руці. Контури шару знову з'явились, але їх можна вже трішки краще розгледіти.

   Сніжний, слідкувавщий досі за всім цим, тихо мовив, трішки нахиливши свою голову набік: 

-- Твої негативні емоції тільки блокують постачання твоєї енергії у потрібну для тебе частину твого тіла. Тому будь ласка, намагайся не згадувати нічого поганого, доки ми тренуємось, добре?

   Я була здивована тим, звідки Сніжний дізнався про те, що я думала.

-- Як ти дізнався? Я ніби тобі зараз нічого такого не казала про те, що відчуваю...

-- В тебе по обличчю це було видно. - Спокійно мовив дракон і почав вичіщати від чогось поміж пальцями передньої.

     Я продовжила тренуватися і вже через декілька хвилин відчула, що потихеньку починаю нудьгувати. Робити одне й те саме нудно, особливо коли ти сидиш в одній і тій самій позі вже доволі довго і не можеш встати й розім'яти м'язи, тому що боїшся, що все те, що тобі вже вдалося досягти, може різко зникнути. І потім прийдеться знову сидіти й відтворювати усе заново.

    Пройшло ще пару хвилин і результат був майже таким же самим, що й на початку мого сьогоднішнього тренування. Тільки були видні слабкі контури цього шару і все.

   Сніжний, бачачи мої результати, трішки піднявши голову догори, мовив:

-- Відпочинь трохи і розімнись. Від тебе так і тхне ненавистю до тренувань.

   Я нарешті перестав намагатись утримувати шар на долоні - він щез майже моментально, - нарешті дозволила собі повільно встати і почати потягуватись. Руки трішки покалували, а ноги ще більше. Коли я сиділа, я майже не відчувала їх. Точніше, я знала, що я досі керую ними, але не відчувала їх.

   Від цього зараз, коли я почала потягуватись, вони запекли так, неначе їх штрикало багато багато маленьких гілок. З-за цього я не могла їми рухати майже дві хвилини, тому що якщо я бодай пальцем поворухну, неприємне відчуття посилиться ще більше.

-- Як гадаєш, коли повернеться Каріна з Темним Полум'ям і де вони зараз? - Запитала я, намагаючись хоч трохи відволіктися від нестерпного відчуття в ногах.

    Сніжний пожав плечми, показуючи, що й сам цього не знає. Після цього дракон, доки я намагалась "прийти в себе", не гаючи часу декілька разів спробував видихнути полум'я. Йому вдалося майже одразу випустити полум'я на декілька секунд. Більше в нього поки що не вистачало сил тримати полум'я "активованим" більше.

   Потім Сніжний теж спробував спочатку відчути вже свою енергію а потім теж спробувати створити шар. В нього вдалося тільки трішки відчути свою енергію, що вже казати про шар. Але для першого разу це теж добре. Як тільки ми почули, як до нас хтось біжить, навіть не намагаючись сховатись, ми приготувались до зустрічі.