Глава десята. Новий світ.

    Опинились ми вже у іншому світі, який був схожий на той, у якому ми були раніше. Тільки різницею було те, що були інші кольори і не було крутосходів. Тут взагалі крім невеличких рівнин і таких же невеличких гір майже нічого немає з цікавого, що можна було б підійти, пообстежувати, дослідити і помацати. І не було чогось, на чому можно було б зробити собі базу.

   Хіба що можна було б спробувати зробити собі базу під землею, тому що як ми зрозуміли ще у першому світі трішки раніше, навіть у повітрі нам не дуже раді. Якщо звісно нам хоча б під землею будуть раді. А якщо ні - я зійду з ума. Де ж тоді нам треба буде жити, доки ми не придумаємо, як нарешті звідси вибиратися?

-- Що будемо робити зараз? - Тихо спитала Каріна.

-- А я типу знаю, що нам треба  прямо зараз робити! - В'їдливо мовила я. - Таке відчуття після твого питання, неначе мені самі Боги на вухо кажуть, що його треба робити, куди йти і через скільки ми повернемося додому.

    Ситуація зараз настільки паскудна, що мені навіть розмовляти не хочеться. Тепер незрозуміло, де ми і по якій саме причині нас сюди засунули. Ні, може, причина й була. Може той, хто відкриває ці портали, тільки хотів врятувати нас - до речі йому це вдалось вже двічі, не рахуючи того випадку, коли сюди потрапила Каріна.

    Але чому цей самий хтось засунув нас у ще один незрозумілий світ, який нам знову треба буде досліджувати, а не у реальний світ? Так було б набагато безпечніше і легше для нас усіх. Але ні ж бо, треба нас знову засунути хтозна куди і знову залишити без хоч якоїсь. Навіть рослини не змогли з собою взяти, щоб у майбутньому хоч якась їжа була!...

    ×Намагайсч не панікувати, добре?× - Спробував подумки заспокоїти мене Сніжний. Йому легко казати, коли ми опинились у незрозумілому світі і йому можна буде у майбутньому, коли він підросте, вполювати якогось хижака у цих незрозумілих для нас місцях. - ×Якщо панікувати, то це до добра не призведе. Та й до того ж, я пам'ятаю ці місця×

    ×Як ти можеш пам'ятати ці місця, якщо ми з тобою тут вперше?× - На місце гніву прийшло здивування. ×Все дуже просто× - Почав пояснювати мені Сніжний, - ×Колись мої ще живі батьки проносили мене тут і шукали тут затишку та спокою. А я нагадаю тобі, що я як і всі інші дракончики, які ще не вилупились, міг відчувати все, що відбувається скрізь. Тоді з висоти пташиного польоту мені вдалося майже все тут розгледіти, тому я й сказав, що я пам'ятаю ці місця×

    ×Тобто.... Ти можеш вивести нас звідси?× - З надією запитала я. - ×Тому що твої батьки були тут і точно могли знати, як відкрити портали у інші світи. І в звичайний світ також!× - Промовила я наостанок, майже не сказавши це вголос. ×Так, вони знали, як саме потрапити звідси у звичайний світ і обратно. Але на те, щоб я навчився відчиняти портали, піде багато часу. В мене поки що нема стількох сил і опиту, щоб відкрити нормальний портал. А якщо я спробую відкрити його прямо зараз, то це може вбити мене×

    ×Я розумію це, як і те, що починати твоє тренування треба у ближній час, якщо не прямо зараз. Тоді давай знову знайдемо прихисток і ти почнеш тренуватися. Добре?× ×Добре, але мені треба буде трішки поїсти. До речі, ти можеш призвати і горщики з нашими рослинами сюди, коли ми поїмо×. ×Я спробую, але я не впевнена, що в мене вийде прикликати одразу все одночасно - і їжу вже для нас чотирьох і горщики з рослинами. Я хвилююся, що якщо я використаю дуже багато сили, то тоді це вб'є мене×

    ×Тоді ти призиваєш їжу і потім коли ми поїмо і трішки відпочинемо, ти теж почнеш тренуватися разом зі мною. Але ти навчишся користуватися своєю енергією, тим самим роблячи так, щоб її було набагато більше у твоєму тілі. Але дивись, не переборщи з цим×. ×Добре×

    Я пояснила наш план Каріні і її дракону Темному Полум'ї, який почав теж розуміти людську мову, як і Сніжний. А також мені довелось пояснити те, як саме ми з моїм драконом не вмерли з голоду у минулому світі а також тоді, коли перший портал тільки тільки з'явився.