Епілог.

      На галявині сиділо двоє.

— Я гадав, що ці квіти - твої улюблені, тому вирішив обрати саме їх. - Мовив Дорран, трохи вигнувши шию і простягнути в лапах доволі великий букет квітів.

— О, це так мило з твоєї сторони. - Мовила Мортідж, приймаючи квіти і доволі швидко вдихаючи їх запах. - Вони так приємно пахнуть... - Останнє слово дівчин протягнула так, наче їй було приємно відчувати такий запах. А запах квітів був дійсно дуже приємним.

    Пару секунд посидівши мовчки, Дорран, діставши трохи їжі - все ж таки, зараз був пікнік, на який хлопець запрошував дівчину як на побачення, - він подивився на Мортідж. Насправді, він не знав точно, як варто «підкочувати» до дівчини чи робити в подібних випадках, бо не кожного дня ти ходиш на побачення. Але Дорран сподівався, що зможе якомога частіше запрошувати Мортідж на подібні побачення.

— Знаєш, я навіть не очікувала, що ти наважишся покликати мене на побачення. - У голосі Мортідж з'явилась невеличка сором'язливість. - Тобто.... Я думала, що можливо будуть подібні штуки чи що... Але я думала, що у «нормальних» демонів усе трохи по-іншому.

— Ну, уявимо, що я ненормальний демон. - І Дорран підморгнувши дівчині, ткнувся носом їй в щоку, наче цілуючи. - Як там Кенм?

    Кенмом був напарник Тимчасового, якого хлопець вдачно зміг перенести до тіла Мортідж, доки та спала. Звісно, спочатку він до кінця не розумів, що варто робити, але йому допомогли хвороби, з якими хранитель потихеньку почав налагоджувати відносини.

— Нормально. - Мовила дівчина, і відкусила невеличкий шматок м'яса. 

— Ну що, коханці, хто тренуватися зі мною піде? - Запитав Заргор, коли побачення вже підходило до кінця.

— Я точно піду. - Відповів Дорран.

— А я просто буду з вами слідкувати. - І морда дівчини розтягнулося у хитрій посмішці.

— Чому, якщо не секрет? - Молодший з братів подивився на свою дівчину.

— Ну, не дуже зручно це робити, коли ти на першому місяці.

— Аху... - Не втримався Заргор, але Дорран встиг його вчасно стримати, закривши пащу лапою.

    І всі троє заржали навіть не дивлячись на такі новини.

{Від автора}

    Ну ось і кінець історії «Небезпека у лісі!». Вже пройшло десь два (або навіть три...) роки, коли я почав писати цю історію, і тільки зараз я нарешті її завершив. Навіть якось сумно відпускати старих героїв. Але це не значить, що на цьому історії на моїй сторінці закінчуються. Це лиш значить те, що усе тільки починається :)