Глава перша. Книги.

     Я виліз з кубла і потягнувся. Давно вже я так добре не відпочивав. Добре, що усе нарешті ось так закінчилося, і ми змогли уникнути війни. Тепер можна не хвилюватися за те, що хтось може потрапити до мого світу і спробувати тероризувати мене, моїх рідних або Лісний Народ.

     Багато чого змінилося за останній час.

     Гібридів Оушена ми повернули через якийсь час назад, додому, сказавши, що усе нарешті добре і хвилюватися не варто. Коли я запитав у Мортідж, чи хоче вона повернутися, вона запитала, чи може залишитися з нами. Я зрозумів її, бо за цей місяць, як ми оклигали після того, що сталося, ми втрьох сильно зблизились.

    Часто ходили на полювання, хоч для Мортідж інколи було важкувато полювати через її доволі яскраву луску, яка часто могла виділятися то там, то тут. Але дівчина не здавалась. 

    Часто гуляли усі утрьох, інколи беручи з собою Лігорію, якщо їй хотілося погуляти з нами. У ті моменти ми навіть інколи чомусь разом навчали її. Частіше, звісно, Заргор вчив її якимось малим прийомам, які підходять для багатьох амфігорів.

    Брудні кров'ю вже тримаються декілька місяців, ні на кого не нападаючи й не порушуючи мирний договір. Це вже я вважаю прогресом. Тепер люди точно будуть в безпеці. Якщо, звісно, демони не захочуть знову напасти і знову не доведеться розбиратися, що їх не влаштовує.

     Я поступово почав звикати до нової ролі хранителя, хоч і було не дуже просто. Постійно хотілося зазирнути до хвороб, спробувати вперше за останній час заговорити з ними, але спочатку я не знав, як це зробити, а потім просто боявся. Хвилювався, що якщо щось піде не так, я точно рознесу увесь світ, і ніхто мені допомогти не зможе.

     Але сподіваюсь, що зовсім скоро це зміниться.

     Терна та Найтока я поки що не забрав. Вирішив, що в найближчий час я все ж спробую зайти до хвороб, і після цього вже тих двох до себе заберу.

     Вирішив сходити сьогодні на полювання. Роззирнувшись по сторонах, я сподівався побачити або Мортідж, Заргора або Лігорію. Але усіх трьох ніде не було видно.

     Схоже, Заргор вже пішов полювати сам. Або ж з кимось, хто його знає. Полювання почало даватися йому краще, коли він почав тренуватися цьому в моєму світі. Все ж, нагоди в минулі роки у нього не було - спочатку він був безтурботною дитиною, яка тільки дізнавалась усе, потім він став демоном а потім йому часто доводилося переховуватись від того, щоб його не знайшли. А в пеклі сидіти якось не дуже - усі якісь злі постійно. Та й місць для полювання не дуже багато.

    Лігорія мабуть знову читає десь у тихенькому місці. За останній час вона дуже полюбляла цю справу. Я інколи приносив їй книжки, дізнавшись її улюблені жанри. Вона часто любить читати про різних тварин та космос. Тому частіше за все я приношу книжки саме з такою темою.

     Ну а Мортідж тренується зараз з некромантії - якраз після того, як знайшла ту книгу в бібліотеці. Дівчина вже добре змогла засвоїти деякі прийоми навіть не дивлячись на те, що інколи бувають провали. Нічого страшного, у всіх буває подібне. Я теж інколи схиблюю.

    Я радий, що вони усі знайшли себе у чомусь.

     Вечір настав швидко. Я навіть і не встиг помітити. Як же швидко летить час. Заплющивши очі, я доволі швидко заснув. 

    Тимчасовий знову прийшов до мене усі сні. У його лапах було декілька книг. Поклавши їх біля мене, він сказав:

— Гадаю, тобі буде корисно і цікаво почитати ці книги. Скажу одразу - їх отримують не усі. Лиш особливі по типу хранителів. Тому й про це теж особливо нікому язиком не чеши. - Коли він збирався вже йти, він кинув в останню мить: - І так, зовсім скоро ми почнемо нарешті вчитися контролювати хвороб.

    На наступний ранок ці книги лежали у мене під боком. Цікаво, цікаво. Ще одна здібність хранителів? Як же багато я ще про хранителей не знаю...

    Трохи поївши, я відкрив першу книгу й почав читати.

    ...Звичайні гібриди навіть і не підозрюють про те, що континентів не два, а чотири. Усе через те, що коли багато років тому один великий континент розвалився, у море пішло чотири частини, не рахуючи островів. Гібриди поступово перестали говорити про ці острови, бо раз до Оушена ніхто не може долетіти, то який сенс казати й про інші? Їх же не існує.

     Два континенти ви вже знаєте. Але зараз поговоримо про ті, про які знають лиш хранителі й ті, хто живе на тих континентах.

    Перший континент - континент, який славиться своїми порами року. Вони не змінюються так, як у багатьох світах та селищах. Усі пори року розташовані на частини, що дозволяє тим чи іншим гібридам жити і мирі та спокої, постійно не сварячись за те, яку погоду варто обрати. Так звані «провідники» служать їм як такі собі хранителі порів року, але щось менш масштабне. Вони зазвичай підтримують природу у своїй частині континенту завдяки власним життєвим силам, можуть керувати погодою та швидкістю зростання чи смерті тих чи інших рослин чи тварин. Під їх опікою знаходиться багатьсько гібридів. Якщо вмре хтось подібний, а на його місце не стане хтось інший, тоді й природа потихеньку почне вмирати.

    І назва йому - Ксантіус.

    Я тихо хмикнув. Це схоже на гібрид амфігора й хранителя, а не звичайного хранителя.

     Другий континент більш загадковий. Наут славиться своїми таємницями, бо навіть хранителі часу нормально не можуть зрозуміти, що ж там відбувається. Лінії часу майже не дають ніякого результату, хоча зазвичай по більшій частині історія зазвичай сходиться у багатьох континентів - при чому не важливо, які дії до цього призвели.

     У деяких часових стежках вони вбивають одне одного через постійний голод, і так не залишилося нікого й нічого, тому через якийсь час континент зайняли інші, але через великий холод усе починається наново. У деяких починаються війни, які через деякийсь час переходять і на інші континенти, ось так охоплюючи територію й потихеньку занурюючи усе у постійний хаос. А у останніх лініях взагалі вийшло так, що на усіх континентах були вічні холоди, які вже ніколи не закінчуються.