Глава четверта. Політ разом.

    Розправивши свої сині крила з білими перетинками поміж ними, які за останній час досягли такого розміру, який міг майже повністю закрити мене від посторонніх очей, Сніжний почав повагом махати їми уверх униз, ніби збираючись з думками перед першим довшим польотом. Але насправді він слідкував за тим, щоб Темне Полум'я повторювало майже кожен його рух, щоб теж спробувати злетіти у повітря вперше.

   Мале драконеня ще не намагалось ні одного разу злетіти у повітря і боялося робити це само, без допомоги. Сніжний теж по довгу не бував у небі, але все ж таки йому доводилося до цього злітати частіше і він вже знав деякі тонкощі польотів. Тому темно червоному дракончику пощастило, що поряд опинився той, хто у кожну мить може підтримати і не дати впасти, якщо щось піде не так.

-- Коли тобі вдасться пролетіти хоч трішки і не впасти, то спробуй піймати вітряні потоки, які майже цілий рік знаходяться десь у небі. - Почав знову давати корисні поради білий дракон, знову змахнувши один раз своїми крилами, щоб ще трішки розім'яти їх. - Вони допоможуть тобі набрати швидкість, летіти більш впевненіше у тому, що ти не почнеш падати і допоможуть зрозуміти ліпше, що тоді потрібно приблизно відчувати, коли ти літаєш.

    Ми з Каріною, стоячи в стороні від двох наших драконів, щоб не заважати одному з них вчитися літати, слідкували за їхнім тренуванням, яке не те що тільки тільки почалося, але вже не так уже й давно почалося. Каріна інколи з нотками хвилювання у себе в голосі питала в мене, чи впевнен Сніжний у тому, що треба почати тренування саме з цього, а не з чогось більш легкого. А я заспокоювала її, що мій білий дракон знає, що робить і каже і що я йому цілком довіряю.

-- А ти вже відчував такі потоки вітру й літав на них? - Запитала Темне Полум'я і теж почала махати туди сюди своїми набагато меншими, ніж у Сніжного, крилами.

-- Відчував, і не один раз. - Мовив білий дракон і змахнувши декілька разів крилами, з першої спроби піднявся у повітря. - Якщо б я їх не відчував, коли літав, то тоді не розповідав, тому що просто не зміг би тоді про них дізнатися.

   Темне Полум'я зачарованно дивилась на те, як Сніжний без промахів плавно спочатку піднявся у повітря, а потім опустився на холодну й вкриту шаром білого снігу землю. Змахнувши своїм довгим хвостом з декількома голубими шипами на них, білий дракон попросив темно червоного спробувати зробити так само.

   Темне Полум'я повторило майже усі дії за білим драконом, але у неї не вийшло з першої спроби злетіти. Але мале драконеня не здалося й почало намагатись знову й знову здійнятись у повітря. Сніжний похвалив її за те, що вона не здається, наказав їй продовжувати, і кидаючи на неї погляд, спостерігаючи за її діями, підійшов до нас і сів поряд зі мною, при цьому тихо сказавши:

-- Після тренування вона буде втомлена, як ніколи, але все ж таки задоволена своїм результатом. Ви б краще не стовбирчили тут аби що, а знайшли щось поїсти до того часу, як вона встигне втомитися. Тільки будь ласка, не намагайтеся з їжі щось красти, мені з повна й минулого разу вистачило.

-- Я могла б упіймати десь у невеличкому лісі, якщо його так можна назвати, який знаходиться поблизу нас або білку або якогось птаха. Вони правда можуть бути худими, тому що зараз зрозуміла річ, зима і з-за цього майже усі поховалися по своїх домівках, але...

-- Ні. - Перервала мене Каріна на пів слові. - Не у цей час не у цю ситуацію. Краще скористайся своїми силами й приклич сюди трішки їжі, як ти колись це вже робила.

-- Але чому? - Я запитально подивилась на дівчину.

-- Якщо хтось побачить не дай Боже тебе і твою "дику" поведінку під час такого полювання, він захоче якнайшвидше перегризти тобі горлянку, щоб не поширити ніякої на його погляд хвороби по типу сказа. У нас нема таких понять, як охота чи риболовля, як у вас. Точніше і у нас теж це усе є, але більш гуманне, ніж у вас.

-- Більш гуманне... - Тихо викривила кумедною інтонацією слова подруги я і почала знову намагатись прикликати трішки їжі, як тоді, у тих світах.

   Мені було краще полювати, ніж сидіти тут і дивитися, як тренується мале драконеня. Так, хоч мені й треба було цієї осені почати тренуватися разом з іншими полювати й рибалити, але все ж таки, коли я нишком споглядала, як полював чи ловив рибу хтось інший, я й сама трішки навчилася цього. 

    І щоб зараз не забути ці знання, я б могла щось з цього зробити.  Та й до того ж, воно б допомогло мені трішки відпочити від тих важких думок, які за останній час дуже часто залазили до моєї голови й не хотіли звідти йти. Але нажаль, мабуть їм треба буде померти зі мною і я більше ніколи не зможу полювати...

   Я напружила кожен м'яз, відчуваючи, що від цього усе моє тіло почало майже непомітно тремтіти. Сніжний пішов продовжувати допомагати Темному Полум'ї намагатися піднятись у повітря. Хоч би з іншого місця нічого не вилетіло, тоді б мені було ой як соромно!...

   Біля нас різко з'явилося трішки сирої риби і білого хліба. Ковбаси, як в минулий раз, коли ми її вкрали, не було, тому що я до сих пір не могла зрозуміти, у чому її суть і чому багато хто з двоногів її дуже полюбляє. Так, вона не погана, признаю. Але вона не замінить мені тієї сирої й ще трішки теплої плоті риби чи якоїсь пташки, впольованої на одному з чиїхось полювань.

   Через декілька хвилин, горлаючи від радощів майже на усю вулицю, змогла нарешті злетіти Темне Полум'я. Її політ був незграбним, ще не дуже вмілим, але все ж таки був. Вона трішки пролетіла біля нас і полетіла вверх, намагаючись впіймати ті цілодобові потоки вітру, про які казав раніше Сніжний.

   Білий дракон летів поряд з нею, намагаючись летіти точ в точ так, як вона, щоб у якусь мить спіймати її, як і було обіцяно. Політ двох драконів був гарним. Він на декілька секунд змушував мене забути майже про усі наші проблеми і одночасно з ним робити таке відчуття, ніби я лісу зараз поряд з драконами. Ніби я й сама стала драконом.

   Від цього внизу живота стало трішки прохолодно, але це відчуття лиш додавало того факту, що я майже повністю "погрузилася" у цей дивовижний політ поряд з Темним Полум'ям і Сніжним подумки. Хотілося відростити крила і теж почати літати, але зараз це здавалося недосяжною метою.