Глава друга. Перший політ.

   Вже давно настала зима. Драконята встигли вже підрости й достатньо окріпнути, щоб переживати недовгі й не дуже сильні холоди. Тому як тільки зранку визирнуло сонце й стало трішки тепліше, ніж зазвичай у подібні холодні дні цієї зими, Морок про всяк випадок легенько обмотав двох з одного боку малих а з іншого й не дуже драконів своїми кофтинами, щоб вони ще більше не замерзнули на свіжому повітрі, обережно, озираючись по сторонах, щоб ніхто їх не побачив раніше потрібного часу, який провідник вже намітив, вийшов на вулицю.

   Табір був майже пустим. Сніг виблискував на сонці так, неначе по ньому було багато діамантів, які були ніби розкидані по білому снігу і застигли у ньому не взмозі якось поворухнутися. Інколи по табору у своїх справах могли проходити туди сюди Лісні. Під їх ногами скрипів та стогнав жалібно сніг. Морок швидко, майже непомітно для інших, покинув територію свого табору і вийшов на невеличку галявину. Йому залишалося тільки гадати, чи побачив хтось маленьких дракончиків, яких провідник намагався усіляко сховати від чужих очей.

    Морок знайшов на саму здавалося, дальню галявину від його табору, де рідко хто небудь бував. Навіть різні патрулі вже перестали за останній час її перевіряти, тому що двоногт ніколи її не знайдуть. Вона була невелика, але для сьогоднішнього тренування її повинно було "вистачити". Мабуть, сюди провідник буде ходити ще дуже багато часу, щоб нарешті зробити з цих двох милих дракончиків, які зараз не розуміли, що взагалі діється і як вони опинилися тут храбрих воїнів, які б за власним бажанням служили йому та Лісному Народові.

-- Пора б вам навчитися літати... - Мовив тихо провідник і поставивши одного з дракончиків на саму нижчу до нього гілку, щоб він звідти не упав, взяв того, який мав зелений колір луски й жовті роги з маленькими шипами на спині. - Давай, розправляй крила!... - Морок майже повністю "відкрив" маленькі жовті крила з зеленими перетинками між ними і спробував легенько підкинути дракона.

    Зелененький дракон тихо запищавши, швидко замахав своїми крилами, які схожі на крила кажана, ніби він вже знав, що треба робити і що від нього хочуть. Дракончик спробував майже одразу відірватися від рук і це йому майже вдалося.

   Коли малий нарешті через декілька хвилин якось відірвався від рук провідника, він криво полетів уперед, зробив невеличкий круг по галявині й повернувся обратно до рук Морока. Він швидко дихав, дуже втомившись для першого польоту. Для нього він був, як на перший політ, дуже складним і довгий. Наступні полети стануть для нього більш легкі, ніж цей, а потім він буде літати так, неначе жив польотами.

   Морок зробив також із другим драконом, який мав синью луску з відблисками голубих кольорів. Маленькі кігті й шипи по спині були темно синіми, а крила повністю голубими, з синіми перетинками між ними. Цей дракончик не одразу спробував полетіти. Він спочатку декілька хвилин роззирався по сторонах і повільно змахнувши крилами, спробував нарешті полетіти.

   Це як і з білим драконом, в нього вийшло не одразу, але потім він пролетів до найближчого до себе каменю, посидів на ньому трішки, відпочивши, а потім прилетів назад до Морока, знов вмостившись на його руках. 

   Мабуть, йому там сподобалося сидіти, але провідник вже давно гадав, кому віддати цього дракона, коли він трохи і якщо він захоче віддаватися комусь, щоб мати свого вершника. І першим, кого міг вибрати дракон для свого вершнику, був Люм. 

    Коли дракони виростуть, можна буде тренувати їхнє полум'я, їхню витривалість і швидкість як у польоті так і на землі. А потім фізичну силу і вміння робити якісь трюки у повітрі, щоб якщо що ухилятися від майже усіх ворожих атак.

   Можливо потім вони можливо зможуть дізнатися слабкі місця цих і інших драконів. Але які можуть бути слабкі місця у драконів? Так, у всіх драконів ці слабкі місця особливі, як у людей, але у всіх драконів разом повинні бути одні й ти самі вороги, навіть якщо це буде якась отруйна для таких створінь ягода чи квітка, або якийсь великий монстр.

..

..

..

..

..

-- Обіцяй, що ти будеш турбуватися про нього неначе про свого сина. - Мовив тихо Морок, дивлячись на синього дракончика, який тихо спав на руках Люма. 

   Радник повільно кивнув головою і почувши, що провідник відпустив його, вийшов на вулицю. Сніг знову жалібно заскулив під його ногами, коли він йшов до свого кубла. Сам провідник підійшовши до стіни, яка знаходилась майже напроти входу його кубла і заплющив очі, міркуючи про те, що вже давно настала зима і проблем з-за цього стало ще більше.

   Наприклад з однієї сторони їх притискають малі припаси їжі їхньої, хоча раніше вони робили так, як і минулої зими а з іншої його Лісний Народ починає притискати Різнобічний Народ. Як же останній Народ його бісить 

   Зелений дракончик заліз на лежачі ноги провідника і скрутившись невеличким клубочком, почав тихо дитинчати, неначе мале кошеня. Морок легенько погладив його по невеличкій спинці, яка трішки здіймалась і опускалась від подихів дракончика - він був спокійним.

-- Я назову тебе Зеленим Димом.