Епілог. Після.

   Я сиділа на краю невеликого пагорба, дивлячись на те, як сідало сонце десь там, на горизонті. Закат був просто чудовий. Давно я такого не бачила. Але тепер я можу дивитися на нього, скільки забажаю. Якщо звісно, справ не буде... Небо було біля сонця неначе золотим, по краях трохи рожевим. Вже ближче до нас воно було темно синім.

   Відчуваючи біля себе велике тіло білого дракона, який рівномірно дихав, готуючись заснути, я відчула, як Сніжний поклав свою голову мені на ногу. Повільно відкривши одне зі своїх синіх, неначе літнє небо око, він подивився ним на мене. Я почала гладити голову дракона, як колись дуже давно.

— Які плани на ближче майбутнє?

— Ще не знаю. - Я глибоко вдихнула.

    Ліс був відновлений, хоч потребувалось більше двох тижнів, ніж ми планували, Лурга прийняли до Лісного Народу, й взагалі, все добре, я продовжую спілкуватися з батьком й налагоджувати з ним наші відносини. Що може бути краще за це?

    Відчуття того, що все вже підійшло до кінця, давало одночасно і радість, і смуток. Радість від того, що все нарешті закінчилося, і ми можемо тепер нормально жити, але смуток від того, що більше нічого цікавого в нас відбуватися не буде. Це вже кінець наших пригод, які затягнулися майже в два роки. А може, й не кінець зовсім, хто його знає...

— Але на сьогодні вже досить пригод.

   Білий дракон угукнув і заплющив знову око. Він повільно заснув. А я знову подивилася на темно синє небо над нами. Десь там, серед яскравих і не дуже зірок можливо був Морок. Він слідкував за нами увесь цей час. Слідкував за пригодами й тим, що під час них зі мною та зі Сніжним траплялося. Та й можливо давав по можливості сильну вдачу.

    Я спираюсь на тіло білого дракона й повільно заплющую очі, готуючись теж заснути. Легкий вітер приніс запах приємного тепла. Запах прийдешньої до нас весни...

{Від автора}

Ось і підійшов кінець цього циклу. Аж навіть трохи не хочеться його відпускати... Але офіційно заявляю про те, що буде новий цикл. Не сьогодні звісно, але спробую почати писати його якнайшвидше. А зараз поки відпочивайте від людей у лісі :)))))