Глава дев'ята. Зустріч.

    Ми - я, Трос, і ще один його знайомий, - йшли вперед по одному з коридорів. Коли гібриди почав говорити до мене, я легенько здригнувся, бо не очікував почути його басистий голос, бо той мовчав протягом усього нашого шляху до цього.

— Це твої перші збори. - Повільно мовив він, зиркнувши на мене. Цей погляд я встиг помітити. - Тому дивись, що ти кажеш і кому. Краще взагалі нічого нікому не кажи, і тримайся сірою тінюю. Бо інколи навіть у стін є свої вуха.

     Зборами тут називали схід декількох груп гібридів, які розмовляють про якісь свої проблеми, тим часом як провідники цих зграй - наприклад як Озір, - розмовляють про перемир'я, допомогу в тій чи іншій битві чи домовляються на рахунок чогось у майбутньому.

     Сюди не кожного запрошують, але інколи буває так, зі сторони Великої Гори йде доволі багато гібридів, бо її мешканців, які вірно служать Озіру, ще доволі мало. Частіше йдуть самі слабкі, або ті, хто тільки починає навчатися чаклувати - саме так тут називають ту примітивну магію, яка допомагає тільки в деяких побутових моментах або в деяких моментах в битві, й на цьому в принципі закінчується. Більш сильних залишають на варті.

    Збирались, звісно, не дуже часто, але зазвичай на подібних зборах по словах Троса укладали якісь важливі договори або рішення, які в майбутньому допоможуть якось тим чи іншим зграям гібридів.

    Коли ми вийшли у головну печеру, яка, зрозуміла річ, була більшою за усі інші в декілька разів, я на секунду примружив очі, бачачи доволі багато різних гібридів. Трос, який став поряд зі мною, видивляючись знайомі обличчя, трохи нахилив до мене голову, продовжуючи ковзати поглядом по гібридах і тихо мовив:

— Сьогодні прям аншлаг! Давно у нас стільки гібридів не збиралося.

    Я легенько кивнув головою. Мабуть, гібридові теж не дуже подобається, що сьогодні стільки натовпу зібралося, що аж яблуку ніде впасти. Тим часом Трос продовжив: 

— Пам'ятай - не говори багато. Бажано тільки слухати. Може, інформація буде нам тільки на лапу.

    Коли я хотів було запитати, що він вже задумав, Трос зник у натовпі, залишивши мене одного. Невже вони збираються нападати й на інші зграї заради того, щоб взяти їх під контроль? Це якось не дуже прикольно. Усі зібрались тут, щоб мирно розмовляти, а вже на наступний тиждень будуть потерпати від жителів Великої Гори.

    Я невпевнено роззираючись по сторонах, повільно пішов уперед. Усі здавались тут такими великими й сильними, що мені здавалось, що навіть якщо я й завалю кого-небудь з них, він тут таки відкриє очі, й скаже, що доволі сильний маг, який зараз мене вб'є за те, що я спробував прикінчити його. Або ж скаже, що непогано тільки для якогось там жалюгідного учня, а не для того, хто пройшов іспит.

    Різко в мене хтось врізався. Ну що за фігня відбувається? То Ліж у мене врізалась тоді у школі - до речі, може, вона теж тут, тому треба буде її знайти, - то зараз ще хтось врізався у мене. Не розумію, може, це якийсь спосіб почати знайомство або звичайну розмову? Та ніби ні...

    Перше, що я побачив, коли почав оглядати незнайомця, так це те, який у нього був незвичний хвіст. Точно такий же, як і у мене! Він теж був зроблений з палиць, каменів, плющів та інших природних матеріалів так само, як і у мене. Але, на відміну від мене, хвіст у цього гібрида був тільки один.

    Вишкірившись, той махнув демонстративно хвостом, наче показуючи, що він схожий на мене.

— Ти типу теж особливий? - Гарикнув він, вдаривши шипом по кам'яній підлозі, наче попереджаючи, що з ним жартувати зайвий раз не треба. - Ви в тебе підробка?

    О, ні, якби в мене була підробка, я б не робив усіх тих викрутасів зі стихіями, рослинами чи тваринами. Коли я хотів було йому відповісти, той не давши мені цього зробити, продовжив:

— Явно підробка. - Витягнувши до мене голову на довгій шиї - він був трохи менший за мене, мабуть, молодший десь на рік, - він тихо прогарчав: - Я знаю, що ти щось замислив. По очах бачу. Не знаю поки що, правда, що саме ти задумав, але то точно проти наших. Пам'ятай, що якщо ти щось спробуєш зробити проти жителів Великої Гори, а в особливості Озіру - я тобі голову виверну так, як вона не повинна бути.

    І ось, я знову впевнився у тому, наскільки сильно тут обожнюють цього Озіра. Хоча, Ліж хоча б не погрожувала так жорстоко. А цей... Чихуахуа недороблений. Так, саме чихуахуа, людська собака. Колись читав про них, як і про деякі інші породи людських домашніх тваринок, але ці знання потихеньку вивітрюються з голови, витісняючись поступово більш корисними знаннями.

    Вишкірившись до нього у відповідь, я змусив хвости трохи порухатися туди-сюди, показуючи, що вони справжні.

— А якщо й замислюю, то що тоді? - Прогарчав я.

— Ти чув мене.

— Малий, тобі робити нічого? - Вирішив трохи побісити його - принаймні, спробувати. - Всіх малих вже встиг здолати, ось і вийшов у гібриди, щоб показати, який же ти «крутий»?

    Коли він почав погрозливо підходити до мене, почавши гарчати, я різко направив на нього одразу три хвости. В очах молодого гібрида, який зупинився, як я й передбачав, на секунду з'явився переляк, який він спробував сховати за знущанням.

— Сьогодні вночі, коли луна дійде до середини неба, зустрінемось біля Великої Гори. І тоді побачимо, хто з нас вийде переможцем, підробка. - Останнє слово він сказав зверхньо, до сих пір не вірячи - або просто не бажаючи вірити, - що я можу бути схожим на нього.

    Я нічого не встиг сказати, як молодий гібрид почав відходити від мене. Наздоганяти не став, лиш дивився йому в спину.

     У якомусь сенсі я розумів його. Все-таки, буває інколи трохи образливо, коли ти маєш якісь особливі здібності, а потім, одного прекрасного дня, як виявляється, ти не один такий, і ти перестаєш бути таким особливим. Але що поробиш? Дуже рідко хтось вирізняється чимось дійсно особливим і цікавим.

    Допустив думку, щоб не прийти на цю зустріч, але потім я чисто з цікавості вирішив, що все-таки прийду. Може, вдастся поговорити з цим гібридом мирно. Хоча... Наврядчи. Дивлячись на те, як він до мене ставиться, навіть не спробувавши нормально поговорити та все роз'яснити, явно зі «звичайної, спокійної розмови» не вийде нічого доброго.