Глава восьма. Ризик.

   Вечір. Мірарда ходить туди сюди по своїй печері, думаючи то про одне, то про інше. Вона до сих пір не хотіла вірити в те, що Алан вмер. Але до сих пір трохи стурбоване обличчя Тимура, який сидів трохи далі від дівчини нагадувало їй про те, що чоловік дійсно більше не з ними.

— Як таке сталося? - Запитала провідниця у хлопця, на декілька секунд зупинившись напроти Тимура й подивившись на його обличчя.

— Павук отруйний вкусив, коли той інших захищати намагався. Не помітив його, і все...

     Дівчина продовжила худити туди-сюди по своїй печері. 

— Хто тепер буде новим провідником? - Знову запитала Мірарда.

— Про це ще думають. - Мовив повільно хлопець. - Але хочуть обрати мене.

— Але чому? Ти ж такий ще молодий, у тебе все життя ще попереду. Чому саме тебе хочуть обрати як провідника?

— Ще коли Алан був живий, він хотів обрати мене на цю роль. Тому й інші думають, що краще мене обрати.

— Я, звісно, нічого не маю проти, але чого саме тебе він хотів обрати на посаду провідника?

   Тимур потис плечима, показуючи, що й сам не знає, з якої саме причини.

— Що ж, добре. 

    Мірарда на декілька секунд зупинилась, почав про щось думати. Зараз їй здавалось, що усе пішло шкереберть - спочатку хвороби, потім смерть одного з союзників - або принаймні того, хто відноситься до тебе нейтрально, - а далі що? Апокаліпсис? Монстри будуть вилазити з-під землі й шукати собі підходящу жертву?

— Гадаю, що може, поки не прийде більш мирний час, ми об'єднаємо наші народи? - Запропонував тихо Тимур.

— Тоді більше шансів буде на те, що багато хто з нас може потерпіти від такого. Бо скупчення людей буде в одному місці велике, значить ризик теж буде більшим.

— Але й шанси відбитися тоді стають більші. Слухай, я бачу, як зараз вам важко. Коли ми об'єднаємося, у нас буде більше здобичі й території для полювання чи риболовлі. Ми зможемо відправляти більше мисливців і рибалок. І людей, щоб табір захистити буде теж більше.

— Мені треба порадитися. - Мовила дівчина. - Будь тут, я скоро повернусь. І нічого не чіпай, доки не прийду, добре? - Додала Мірарда, побачивши, що хлопець зацікавлено подивився на невеликий гриб червоного кольору, який знаходився у невеликому кутку печери, і який служив серцем для Терна.

   Хлопець кивнув.

— Не хвилюйся, я не буду нічого такого робити, хоч мені й цікаво. - Мовив він.

    Дівчина швидко вийшла зі свого кубла й на вулиці зустрілась з Лургом.

— Мені треба порадитися з тобою. - Мовила повільно провідниця, дивлячись на радника.

    Коли вони зайшли в тепле кубло шаманів, дівчина швидко переповіла їх розмову з Тимуром і запитала думки чоловіка - чи об'єднав би він народи у такому випадку. Якийсь час Лург мовчав.

— Що ж, на твоєму місці я б об'єднав їх. - Нарешті мовив чоловік. - Так, звісно, є ризик, що більше буде небезпеки, але й захист значно поліпшиться.

    Дівчина повільно кивнула й вийшла з кубла. Холодне повітря довкола трохи неприємно торкалось її обличчя й незахичещих місць.

    Чи треба дійсно об'єднати народи? Це може бути небезпечно. Але, судячи з того, що казав Сніжний, зараз і Гронт трохи послабився через те, що має вже декількох людей під своєю владою. Можливо, об'єднання дасть їм можливість швидше придумати якийсь план і більш краще захистити табір ще до нападу.

     ×Слухай, у мене з'явилась ідея×. - Різко мовив білий дракон подумки до Мірарди. - ×Через те, що тепер я можу створювати залпи льоду, я можу накласти шар льоду на стіни табору. Таким чином багато комах не зможуть потрапити до табору по стінах, бо вони будуть для них дуже слизькі×.

    ×Що ж, ідея доволі непогана. Завтра зранку ми зробимо стіни більш товстими - якщо це звісно, у нас вийде, - і ти почнеш їх таким чином «зміцнювати×. - Відповіла провідниця, прямуючи до свого кубла.

    Ідея дійсно була непогана. Це посилить їхню оборону, й вони тепер вже з шансом у шістдесят п'ять відсотків, якщо не більше не будуть застигнуті зненацька. Тепер залишається придумати щось для того, щоб захиститися від тих комах, які можуть літати, й табір буде непогано так захищений. 

    Коли дівчина опинилась в кублі провідника, Тимур сидів на тому ж самому місці. Подивившись на дівчину зацікавленими очима, хлопець спитав:

— Ну як?

— Я згодна об'єднати наші народи. Але спочатку провідником стань, а потім вже об'єднаємо.

    Хлопець посміхнувся.

— Тоді я мабуть піду.

    Вставши з нагрітого місця, Тимур збирався було вийти з кубла, як дівчина різко зупинила його. Хлопець трохи здивовано подивився на Мірарду.

— Що трапилось? - Запитав він. - Ми ж ніби все вже вирішили...

— По ночах дуже холодно стає. - Так само різко випалила дівчина, й сама трохи здивована тим, що пропонує йому таке. - Ти можеш на ніч залишитися в мене.

— Це... Дуже мило з твоєї сторони. Дякую за пропозицію.

    Провідниця дістала декілька шматків моху, щоб Тимурові було більш зручно спати на підлозі. Коли вони вляглися по різних кутках кубла, дівчина доволі довго не могла заснути, думаючи про різне.

    Їй було трохи соромно через те, що вона запропонувала хлопцеві розміститися у її кублі навіть на одну ніч. Але вона не могла його випустити на холод через ввічливість. Бо можливо, йому ще треба було сьогодні пройти посвячення в провідники, якщо, звісно, лісодвоноги таке роблять, і Тимура обрали на цю роль.