Глава сьома. Напад.

   Мірарда прокинулась від метушні на галявині. Провідниця була трохи невдоволена тим, що люди рано вранці вирішили про щось порозмовляти чи щось зробити. Та й до того ж, вона не назначала ніякої праці на ранок - навіть на полювання нікого не посилала, - щоб всі могли відпочити.

   Сніг шурхотів від швидких і трохи знервованих кроків. Значить, щось точно трапилося. Полежавши ще декілька секунд і при цьому намагаючись повністю насолодитися тими останками сну, які у неї забрали, Мірарда повільно позіхнула й вставши, вийшла на галявину.

   Холод одразу вдарив їй в обличчя. Трохи примружившись, коли сонце вдарило по її очах, дівчина спробувала зрозуміти, що взагалі відбувається, і чому така метушня. Коли в неї хтось врізався, вона ледь втрималась, щоб не впасти. Подивившись на молодого хлопця, який кудись поспішав, вона запитала:

— Що відбувається?

   Хлопець нічого не відповів. Він навіть не глянув на дівчину, а просто пройшов повз неї, щось тихо кажучи собі під ніс. Провідниця трохи здивувалась його поведінці - та й поведінці інших також, - бо навіть коли посередники з темним приходили сюди, Лісні були більш зібрані, хоч і намагалась врятувати своє життя, тікаючи.

   Тому дівчина не розуміла, що зараз відбувається. Швидко пройшла до кубла шаманів, щоб знайти Лурга, бо той міг відповісти на питання, що відбувається довкола. Радник щось швидко казав Аметистовій. Коли Мірарда зайшла до кубла, вони подивились на дівчину.

— Ви знаєте, через що метушня на галявині? - Запитала вона трохи знервовано.

    Провідницю трохи нервувало те, що багато хто знає, що зараз відбувається, але чомусь не каже їй.

— Напад. - Відповів Лург. - Він почався ще вночі, ми помітили, що на нашу територію залізли тільки зранку.

— Але чому так? - Трохи здивувалась Мірарда. - Хтось обов'язково повинен був помітити напад, і підняти тривогу. Чому тільки зараз?

   Лург потупив погляд і глибоко зітхнув. Дівчина зрозуміла без пояснень, що деякі зараз або не встигли врятуватися від комах, або вже під дією контролю Гронта.

   ×Але яким чином він узяв контроль над людьми?× - Запитала у Терна провідниця подумки. - ×Йому треба було як мінімум проникнути до табору самому, щоб взяти під контроль людей. Чи все-таки не треба?...×

    ×Не обов'язково. Він може послати своїх комах, щоб ті зробили все за нього×. - Мовила грибна чума. - ×До речі, це для нас може бути як один з плюсів. Коли хвороба починає контролювати людину, вона стає трохи вразливішою через те, що їй треба давати команди як комахам, так і людям, яких вона взяла під контроль. І якщо хтось на неї нападає, їй при цьому ще й відбиватися треба×.

    ×Ти хочеш сказати, що якщо ми дамо йому більше людей, щоб він їми керував, то він стане слабкішим?× - Знову запитала дівчина. ×Трохи не те, але це теж звучить як план. Я маю на увазі, що якщо ми знайдемо місце, де він зараз сидить, у нас більше шансів знищити його через те, що він не може розвиватися на дві сторони - давати команди своїм «воїнам», і при цьому намагатися давати нам відсіч×.

    ×Добре×. Дівчина знову подивилась на Лурга й сестру.

— Шукайте ранених людей. - Кинула Мірарда їм і різко розвернувшись, вишйла з кубла.

   Довга комаха, схожа на сороконіжку але без пушку й зеленого кольору на «панцирі» повільно повзла до дівчини. Страх знову повільно почав захоплювати тіло провідниці, яка трохи відійшла від підповзаючої до неї комахи. Мірарда спробувала знову заволодіти своїм тілом. Це їй, на диво, вдалося зробити досить швидко. Занесши палицю над сколопендрою, дівчина швидко й якомога сильніше вдарила комаху. Та не пискнула. Лиш завмерла, переставши погрозливо наближатися.

   Дівчина відчула, що поступово починає заспокоюватися. Провідниця роззирнулась по сторонах і побачила, що багато хто робить так само, як Мірарда. Це заспокоювало її й давало зрозуміти, що можливо вони відіб'ються, хоч і втратили вже декількох людей. Задерши голову, провідниця спробувала знайти поглядом Сніжного, бо знала напевне, що той вже не спить.

   Великий білий дракон, який трохи зливався зі снігом, з-за своєї білої луски, літав по небу над табором, інколи дивлячись до низу. Дівчина хотіла було заговорити до нього подумки, як різко у дракона влетів ЗеленийДим, наче не зміг впоратися з керуванням. Сніжний щось голосно прогарчав, але зелений дракон наче не чув його. Мірарда здивувалась тому, що зелений дракон вирішив напасти на свого ж.

    ЗеленийДим спробував різко вкусити Сніжного за шию, але білий дракон вивернувся, й трохи відштовхнувши від себе зеленого, відлетів на достатнью дистанцію, щоб ЗеленийДим не зміг його зачіпати. Зелений дракон полетів за Сніжним, а той в свою чергу випустив залп вогню. Принаймні, Мірарді спершу здалось, що то був вогонь.

    Коли залп торкнувся зеленого дракона, той продовжував летіти. Але через декілька секунд тіло ЗеленийДим обплів лід. Звідки Сніжний навчився робити залпи з льоду? - Задала сама собі питання провідниця.

    Зелений дракон швидко полетів на землю, не в змозі нормально керувати своїми крилами - та й тілом взагалі через лід, - при цьому намагаючись вирватися з пастки. Сніжний у свою чергу випустив ще два або три залпи льоду, щоб зробити більш міцним той, який був на тілі ЗеленийДим, щоб не дати йому можливість вибратися. 

   Коли останній ось-ось повинен був впасти, Сніжний різко схопив його, не давши й цього зробити. Доки він намагався більш зручно приземлитися на одній з галявин у лісі, Мірарда швидко побігла туди, намагаючись оминати місця, де люди б'ються з комахами.

    Швидко опинившись біля драконів - вони були не так вже й далеко від табору, - вона запитала у Сніжного подумки: ×Що сталося?×

    Білий дракон не подивився на свого вершника. Він готовий був випустити новий залп на випадок, якщо ЗеленийДим все-таки зможе вирватися. ×Він під контролем×. - Мовив Сніжний нарешті, й Мірарда легенько здригнулась. Тільки цього ім ще не вистачало.

    Якщо захопили дракона, це значить, що Гронт врівноважив їхні сили й можливості. Тепер на його боці був дракон, який міг от-от полетіти кудись на еволюцію, і стати в рази сильніше. Але все-таки, у Лісного Народу ще були шанси. По-перше, у них були дві хвороби й так само два дракони. По-друге, зараз Лург навчав вже декількох людей якимось особливим навичкам. І по-третє, на їх боці - можливо, Мірарда не була певна точно, - лісодвоноги.