Глава п'ята. Потяг.

— Як він? - Запитала Мірарда, коли зайшла до кубла шаманів, і подивилась на Джагорна, який зараз лежав на декількох м'яких листках, які я принесла з вулиці й довго сушила від снігу.

   Якби не обставини, можна було б подумати, що Лург дав йому трохи ветрениці розкритої - вона діє, як снодійне, - і хлопець зараз спить, не відчуваючи болю від якоїсь рани. Але ні. Він був до сих пір в комі. Лург казав, що Найток встиг багатсько таки витіснити його душу, і готов бул зайняти його тіло повністю, і що якби Мірарда не запечатала його у потрібний час, Джагорна ми більше б не побачили. Точніше, ми все так само можемо не побачити його, бо він може загубитися десь там...

   Також Лург казав, що Найток міг відправити Джагорна в інший світ, щоб той ще більше страждав, не маючи власного тіла й постійно намагаючись з такими ж потерпілими спробувати захопити чиєсь тіло, й знову хоч трохи побути у звичайному, нашому світі. Він, звісно, не розповідав мені про подібні світи, але пообіцяв, що колись розкаже, коли ситуація не буде такою гнітючою, як зараз.

   За останній час Мірарда інколи заходила до нашого кубла й перевіряла, як почуваються хворі. Вона ніби намагалась відволіктися від проблем, забутися. А потім вже придумати щось, чим допомогти своєму народові.

   Мені було навіть трохи шкода її. Вона просила Лурга залишатися поряд з хворими або по максимуму збирати потрібні лікарські - яких зараз майже не було, - рослини, якщо станеться напад на ліс. Також вона просила Лурга навчати мене деяким прийомам, щоб я була готова як захистити себе, так і про всяк випадок нападати.

   Сама ж провідниця відповідала за всі патрулі, за усіх мисливців і рибалок, яких треба було ще змінювати, щоб одні відпочивали, а інші ходили полювати. Бо зараз вже настала повноцінна зима, їжі майже нема, тому треба налягти на полювання. Інколи ходила до посередників або лісодвоногів, щоб дізнатися, що в них діється. Також намагалась придумати план, як знищити Гронта, і як при цьому людей в живих залишити, якщо старший брат вирішить напасти на Лісний Народ.

   Вже позавчора вона об'явила, що треба укріпляти табір, щоб хоча б великі отруйні комахи не змогли так добре пролізти до табору. З одного боку це добре - зараз зима, листя не буде заважати їм. Та й комах можна трохи легше на фоні білого снігу побачити. Але є й мінус. Багато хто приходить втомлений з полювання чи патрулювання, тому їй також треба обдумати те, хто може допомагати їй хоч трохи з укріпленням табору. Викликались ми разом з Часоколом. Нам всеодно особливо нічого було робити, от і вирішили допомогти сестрі.

   Інколи Мірарда й сама ходила в патрулі, на полювання чи риболовлю. Інколи її Лург теж навчав, але це буває не так вже й часто.

— Все так само. - Мовив трохи сумно радник, відходячи трохи від хлопця й даючи провідниці подивитися на нього. - Майже ніяких результатів.

— Як гадаєш, він зараз у Глибокому Сні? - Запитала вона.

   Глибокий Сон? Це ще що? Я ніколи не чула про це. Запитально дивлюсь спочатку на Лурга, потім на Мірарду, сподіваючись, що хоч хтось з них пояснить мені, що це таке.

   Сестра помічає мій погляд. Вона тихо, щоб не розбудити інших хворих, які дійсно спали, почала говорити:

— Глибокий Сон - це вимір, куди людина потрапляє тільки в декількох випадках - коли її спеціально хтось відправляє, коли вона сама туди якимось чином потрапляє, коли засинає, і коли людина впадає у кому. Якщо людина не може звідти вибратися доволі довгий час, її тіло займає Темний. Темні, це тварюки, які живуть у Глибокому Сні. Старійшини колись казали, що Темні - це ті, хто не зміг звідти вибратися вже як з декілька років, і вони встигли забути, хто вони такі настільки, що загубили власні обличчя.

— Я так розумію, ти була там колись, так? - Так само тихо питаю я у Мірарди, й та повільно киває головою.

— Одного дня ми зі Сніжним навіть запечатали вхід і вихід до Глибокого Сну, щоб люди, яких може затягти туди не спеціально через сон не могли туди потрапити, а Темні не могли звідти вийти.

— І ти гадаєш, що Джагорн може бути там? - Знову запитую я.

— Хто ж його знає. - Відповіла Мірарда, знову подивившись на хлопця. - Шансів звісно дуже мало, але вони все-таки є. І ми не можемо виключати того варіанту, що зараз він намагає якимось чином звідти втекти.

— Якщо він у Глибокому Сні, його треба звідти витягати. - Різко мовив Лург. - Туди повинно піти дві людини, щоб одна могла підстрахувати іншу. Одна залишиться тут, щоб підстрахувати вже у реальності. Наприклад, ви йдете, а я залишуся тут.

   Мірарда подивилась на мене. Схоже, вона знову вагалась, думаючи, чи можу я піти з нею, чи краще з собою взяти Лурга, а мене залишити тут.

— Мабуть, краще тут залишиться Лург. Звісно, він знає набагато більше за нас, але якщо я візьму його з собою, залишиться незахищеною Аметистова. Ти звісно пробач, - звернулась вона до мене, - але знання трав тобі у спробах стримати Темного ніяк не допоможуть, а ті знання про свою енергію, які ти вже знаєш, ще дуже слабкі. Тому тобі краще зараз піти зі мною. Зробимо так - я буду тебе страхувати, а ти витягувати Джагорна. Якщо ми його, звісно, знайдемо.

— Як само треба його витягнути?

— Ну дивись. Є два варіанти - або спробувати знайти його тіло, або знайти місце, де ми можемо повернути душу Джагорна назад до тіла, або ж він спробує якимось чином сам вибратися з Глибокого Сну, на що я майже не надіюся, бо я вилазила звідти саме за допомогою Сніжного, і не певна, що людина сама зможе вибратися звідти. - Дівчина подивилась на Лурга. - Як гадаєш, мені дійсно варто її брати з собою, чи може спробувати знайти когось більш кращого в цьому? - Запитала вона поради у радника.

— Зараз вона на третьому місці після тебе й мене по використанню своєї енергії. - Після цих слів я відчула за себе гордощі. - Тому я гадаю, тобі краще взяти саме її.

   На декілька секунд сестра замовчала, обдумуючи слова чоловіка. Потім мовила знову, дивлячись вже на мене: