Глава перша. Комаха в печері.

    Я сиділа на гілці дерева, зустрічаючи світанок. Небо потихеньку починало приймати колір, схожий дуже на стигле яблуко - по небу все далі й далі розпливалися ярко рожеві кольори. Довкруж сонця було золотаве світло. Я ніколи ще не бачила справжнього золота. У нашій домівці було колись щось схоже. Золотисте коло оплітало годинник, який висів на стіні й давно вже не показував правильної години.

   Пройшло два місяці з того моменту, як одна з хвороб була запечатана. Камінь, де була хвороба, вирішили віддати мені так би мовити на «збереження», доки не придумають, що з нею робити.

   Мірарда повільно позіхнула. Вона трохи потягнулась, щоб розім'яти затерпле тіло. Її обличчя було до сих пір незрозумілим, але, як на мене, стало набагато краще. Трохи смоли вже прибрали з обличчя сестри - ті, які вже затверділи, зрізали, ті, які ще на диво були «м'якими» зняли. Тепер обличчя провідниці було відкрито менше половини. Але прогрес вже був.

   Чому так повільно йде процес? Багато смоли прилипло до шкіри Мірарди. Тому, щоб по можливості обережніше знімати її, це робиться так повільно.

— Ти як хочеш, а я піду далі спати. - Мовила тихо дівчина, не витримавши, і зістрибнувши з гілки, де ми сиділи, повільно пішла до табору, а там і до свого кубла.

   Декілька секунд я слідкувала за тим, як сестра відходила від мене все далі й далі, потім повернулась і продовжила слідкувати за тим, як повільно змінювалося небо, не бачачи, як Мірарда зникла десь там, в гущавині лісу. Я ще ніколи не зустрічала світанок на вулиці, не рахуючи тих моментів, коли ми намагались дійти до лісу.

    Звісно, коли ми ще йшли сюди, то розуміли, що запаси води і їжі можуть швидко закінчитися, тому намагались насадоджуватися подібними митями спокою. Але зараз це було набагато спокійніше навіть не дивлячись на те, що скоро або ми будемо полювати на іншу хворобу, або вона на нас.

   У повітрі почулися змахи великих крил. Я підняла ще трохи вище голову, і подивилась на зеленого дракона, який швидко летів до мене. Опинившись біля мене, він запитально подивився на мене, ніби без запитуючи, чи зможу я з ним ще трохи політати.

   ×Мені всеодно не спиться, як, схоже, і тобі самій× - Мовив до мене подумки ЗеленийДим, і я кивнула. Повільно вставши - все-таки, я все ще не звикла до того, щоб «правильно» й більш впевнено стояти на гілках, - я обережно сіла на спину дракона. Всеодно, нам особливо нічого було зараз робити. Майже ніхто ще не прокинувся, тому нікому було дати нам якесь завдання.

..

..

..

..

..

   Мірарда була трохи занепокоєна. Вона ходила туди-сюди по своїй печері. Сніжний, який зараз сидів десь на вулиці, розмовляв з дівчиною подумки. ×Ти б заспокоїлась краще. Бо це ні до чого хорошого не призведе×. - Спробував білий дракон заспокоїти свого вершника.

    ×Та знаю я!× - Різко гаркнула дівчина, і дійсно спробувала заспокоїтися, як ій порадив дракон. - ×Просто таке відчуття, що це ніколи не закінчиться. Що це якесь прокляття. Спочатку я дізналась, що усередині мене хвороба, після цього Найток, а далі може бути ще щось більш гірше. Наприклад, той же брат Терна. Я певна, що він набагато небезпечніший за своїх братів×

    ×Я теж про це думав. І ти, мабуть, права× - Погодився з нею Сніжний. - ×Якщо Гронт дійсно зможе керувати комахами, це набагато ускладнює роботу. Та й життя людей будуть під ще більшою небезпекою. Бо є багато маленьких і непомітних комах, які швидко можуть проникнути до кубла й залити отруту до твоєї крові. І ніхто цього може навіть не помітити×.

   ×Ось тому я ненавиджу багатьох комах× - Мірарда майже гарчала. Вона нарешті сіла на місце. - ×То, що будемо робити? У мене особливих планів поки що нема×.

    ×Я так розумію, залишається тільки чекати, доки Гронт спробує проявити себе, щоб подивитися хоча б на якусь з його здібностей×. - Мовив дракон і замовчав. Провідниця подумавши, що Сніжний більше нічого не скаже, бо «від'єднався», мовила подумки тепер до Терна.

    ×Ти знаєш, на що може бути здатен твій старший брат? Хоч щось×. Хвороба хмикнула. ×Він може наказувати комахам, це я знаю точно. Більше, мабуть, нічого з потрібного. Якщо дізнаюсь більше, то повідомлю тебе про це одразу×

   Дівчина хотіла ще щось мовити подумки, але хвороба різко заволоділа її рукою й швидко вдарила по холодній підлозі десь позаду дівчини. Мірарда трохи здивувалась, і вже збиралась запитати, що це було, як грибна чума пояснила, «звільняючи» її руку від правління своєї. ×Комаха×.

    ×І що це значить?× - Запитала все-таки провідниця у хвороби. ×Ну, тільки те, що тепер він вже точно знає, де ти знаходишся×. ×Навіщо я йому?×. ×Можливо, ти особливо не потрібна йому. Найток більше нагрішив Гронту. І зараз мій старший брат можливо просто хотів дізналися, де ти є, щоб далі шукати потрібну йому людину вже поряд з тобою. Можливо, хотів отруїти першою, щоб Лісний Народ втратив одну з опор і відчував себе більш слабким від тебе. Бо зараз же у тебе нема поки що «готового» кандидата на посаду провідника, і Лургу доведеться по-перше, вести самому Народ, по-друге обрати нового провідника або провідницю, і по-третє ще після цього його добре натренувати,  щоб він був готовий до цієї посади×.

   ×Тобто, тепер Гронт можливо спробує дібратися до моєї сестри, якщо йому потрібен буде Найток× - Мовила свою здогадку Мірарда. - ×Бо чорноводий запечатан в камінні, яке зараз носить з собою Аметистова× - Різко, дівчина відчула сором за те, що зробила. - ×Не треба було їй віддавати той камінь. Він повинен був бути в мене про всяк випадок×

   ×Гадаю, не треба забирати в неї камінь. Лург якщо що, зможе про неї подбати. Та й до того ж, у мене з'явилась одна ідея...× - По-змовницькому мовив Терн, і провідниці навіть здалося, що він трохи стишив свій голос в думках. ×Що за ідея?× - Зацікавившись, запитала дівчина.

   ×Я не певен, що тобі сподобається ця ідея, але... Пропоную Найтока запечатати до Аметистової× - Дівчина хотіла вже швидко відмовитися, бо тоді б вони наразили Аметистову на ще більші неприємності, але грибна чума швидко пояснила: ×Тоді вона була б під більшим захистом, якби змогла завойовувати довіру Найтока. І якщо контакт з моїм молодшим братом налагодиться, ми зможемо придумати план, як знизити Гронта разом. Бо гадаю, що Найток нам ще згодиться×