Глава сьома. Новий радник.

— І хто ж міг так його скалічити? - Мовила Мірарда, дивлячись на тіло Люма, яке лежало на холодній землі біля річки.

— А тим паче вбити... - Додав Лург, стоячи поряд з дівчиною і оглядаючи постраждалого, який вже ніколи не відкриє очей.

   Від таких думок десь всередині провідниці щось ущиміло. Тільки-но вона втратила одну з небагатьох людей, якій дійсно довіряла. І зараз, їй дуже хотілось помститися тому, хто зробив таке з Люмом. Бо чоловік нічого поганого нікому й ніколи не робив. Принаймні, дівчина на це дуже сподівалась.

— Я знайду того, хто зробив це. - Прошипіла майже так само, як змія, дівчина.

   ×Не дозволяй собі так сильно нервувати. Ти ж пам'ятаєш, чим може це обернутися?× - Запитав подумки Сніжний, який стояв поряд з ними, принюхуючись до повітря. Мірарда кивнула. ×Щось відчуваєш?×. Білий дракон вищирив гострі ікла. ×Це явно хтось не з наших. Запах такий, наче й не людина це була, а хтось інший×. 

   ×Думаєш, хвороба якось повернулася?× - З легким страхом запитала провідниця, і дракон похитав масивною головою. ×Запах хвороби неможливо було взагалі нюхати, там таке було, що я до сих пір відчуваю його невелику частину у себе в носі. Такий мерзенний, що я й уявити не можу... Тому, це зробила явно не хвороба×.

   Що або хто тоді це зробив? Мірарда трохи примружилась і нахилилась над тілом, роздивляючись його ближче. Це був точно не хижак. бо Люм міг спокійно захиститися від нього. Або втекти, якщо не міг цього зробити...

— Тобі треба буде знайти нового радника. - Підсумував Лург, подивившись на дівчину.

   Провідниця глибоко вдихнула повітря й заплющила очі. Ліпшого за Люма радника вона не могла призначити. Чоловік був ідеальним на цій посаді, та й не використовував владу в своїх цілях.

— Я не знаю, кого саме можу назначити на цю роль, бо я мало кому тут ще довіряю.

..

..

..

..

..

  Мірарда притислась щокою до холодного камен, дивлячись в стелю. Вона тільки недавно відстала одразу декілька патрулів, щоб вони уважно обдивлялись територію лісу.

   Думок було стільки, що дівчина боялась, що може заплутатися в них, загубитись і ніколи не вийти звідти. Також був і легкий страх від того, що вбивства можуть повторитися, від чого патрулів було сім, і ще п'ять піде після нього через декілька хвилин.

    Вона думала про те, хто міг вбити Люма. Може, повернулись посередники? Було схоже, що це якась тварина або інша істота. Бо звичайна людина не могла такого зробити. Дівчина трохи заплющила очі. Це точно була не людина. Але що тоді?

   Щось усередині почало ніби ворушитися й казати, що дівчина знає причину, чому таке відбулося і хто може таке зробити. Спочатку провідниця не могла зрозуміти, що їй хотіло передати подібне почуття, намагаючись «змусити» дівчину згадати якісь важливі слова. Потім Мірарда просто не хотіла допускати до себе таких думок. Бо такого ж не може бути, щоб вже давно вмерлі хвороби повернулись, і тим паче змогли вбити людину.

   Маленькі лапки тихо зашурхотіли по кам'яніц підлозі, і дівчина швидко вбила малу комашку, яка невідомо звідки прийшла одним махом. Сівши на місці, провідниця повільно заплющила очі вже повністю.

   Хто буде наступним радником? У неї майже не було ідей, але дівчина намагалась не дивлячись на свій дуже молодий рік для статусу провідника зробити правильне рішення, щоб ніхто потім не жалівся. Це було ніби посвячення в більш доросле життя, де ти керуєш при цьому й іншими життями.

   Провідниця могла призначити на цю роль Лурга. Але його, дівчина була певна, ще не всі прийняли в Народі. Та й декілька днів назад прийшли її брат з сестрою, недовіра до Лурга могла стати трохи більше від того, що чоловік міг потоваришувати з малими й зробити щось погане. Але Мірарда знала, що ніхто з цих трьох не вийде проти неї або когось іншого з Лісного Народу в битву.

   Аметистову або Часокола? Вони ще молоді. Навіть дуже молоді. Та й дівчина була не певна, що хтось з них може потягнути на собі тягар такої ролі. Мірарда знала по собі, що як у провідника, так і у радника було багато справ. Бо частіше за все було таке, що якщо у провідника багато справ, то у радника не краще в цій справі.

   Мірарда згадала, як важко їй було, коли вона тільки стала провідницею. Якби не поради Люма, що краще робити й коли та підтримка батька, провідниця б точно перекинула роль провідника на іншу людину. 

   Дівчина не помітила, як в кубло тихо й непомітно проник Лург. Він глянув на Мірарду й тихо запитав:

— Є ідеї?

— Я могла б назначити новим радником сина Люма, Джагорна. - Випалила провідниця перше, що прийшло їй в голову з самого підходящого. - Все-таки, мені він здається розумним і добрим, як його батько.

— Так, Джагорн хороший хлопець. Але за ним треба буде деякий час ще наглядати, щоб точно сказати, чи гідний він цієї ролі.

— Ти гадаєш, він може зрадити нас? - Мірарда відкрила очі й подивилась на Лурга.

— Усе можливо. Тому треба слідкувати. Якщо нічого підозрілого він робити не буде, то можна буде запропонувати йому стати новим радником.

   Мірарда глибоко вдихнула, погоджуючись подумки зі старим наставником. Треба бути обережним з розумними людьми, які можуть прикидатися хорошими, а потім бити по самих слабких точках.

— Будемо молитися, щоб Джагорн пішов багатьом в батька й ніколи не ступив на стежку зла. - Мовила тихо провідниця.