Небезпечний вірус

Якось у звичайній школі захворіли всі вчителі, це їх заразив колишній двієчник небезпечним вірусом C5H3P6O2H8, оскільки давно точив зуба на цих закоренілих мудрагелів. А так як із хімією він розсварився ще в 7 класі, то й назвав його так чудернацько, абсолютно не розуміючи значення використаних елементів.

Вірус виявився вкрай небезпечним і за короткий час підкосив весь педагогічний колектив. До протиотрути в горе-науковця руки не дійшли, бо не мав він такої «шкідливої звички»: доводити справу до кінця. Тому довелося педагогам зі слізьми на очах взяти лікарняний і відмовитись від улюбленої справи: ходити на уроки, бо вчителі – це такий народ, їх хлібом не годуй, а дай лише когось повчити.

Яка неймовірна радість запанувала серед учнів. Вони не тішилися так навіть Новому року. З такої нагоди вирішили відсвяткувати цей неймовірний подарунок долі. Влаштували бомбезну вечірку, на якій розважалися до схочу та несхочу. Запускали феєрверки, кидалися водяними бомбочками, гралися в індіанців та ковбоїв. Лементували та галасували щосили. Робили все те, в чому їм відмовляли в школі.

Минув день, минув другий, минув тиждень. Стан ейфорії почав розсіюватися над селом. Якось знудилися галасуни та пустуни без діла тинятися, вже почали оком накидати на зошити та книги, снити літерами та цифрами. Й така туга напала на школярів, що й вимовити несила. Але що ж вдіяти? Як повертати вчителів-мучителів, але вже таких рідних? Довелося збирати учнівську раду, на якій першим питанням постановили та вирішили винайти протиотруту від інфекційної напасті.

Ніколи ще у школі скільки учнів одночасно не вивчали хімію.

- Юлія Володимирівна нами б пишалася, –  з сумом виголосив Сашко. Його ж бо хімічка «любила» найбільше. Як не пробірку розіб’є, так у кислоту пальця намагається встромити. Саме йому вона завдячує першій сивій волосинці!

Якщо одна голова добре, дві краще, то 70 голів – то гарантований 100 % результат.

- Еврика! Нам вдалося! Нарешті нормальне шкільне життя! – десь з-під лавини книг, папірців із формулами та зошитів почувся голос Даринки, тієї, яка вважала, що на уроках хімії можна лише нігті фарбувати та носика пудрити.

- А може хай математичка ще трішки похворіє разом зі своїми інтегралами та функціями? – з надією попрохав Микола, не найбільший фанат математичних формул та задач.

- Ні, всіх рятуємо без винятку. Ми своїх не кидаємо. – Без права на обговорення відрізала Наталка, шкільна активістка, якій бездіяльність давалася ой як нелегко.

Операція пройшла успішно. Вчителі швидко оговталися та взялися до справи негайно, аж надто швидко потрібно зауважити. Але такі вони вже істоти – без школи не можуть жодного дня прожити.