Розділ 16

Денис із Адріаною зайшли до кафе, весело розмовляючи. Вони сіли за столик у протилежному кутку й не помітили Діану та її подругу. Після замовлення Денис нахилився над столиком і поцілував свою супутницю в губи.

— Не вірю своїм очам, — Діана заплющила очі, а потім знову розплющила, переконуючись, що їй це не ввижається. — Віко, ти бачиш те саме, що й я?

— Звісно, бачу, що твій колишній цілує... Невже наречену Назара? — Віка здивовано похитала головою. — Як Денису це вдалося?

— Як вона може йому зраджувати? А може, вони розійшлися через ті плітки? Ну, нібито в Назара є коханка... тобто я, — припустила Діана.

— Тепер я починаю розуміти, чому Леся така зла. Денис її кинув заради нової дівчини. Так їй і треба, хай пожинає свої плоди, — Віка взяла ще один бублик.

— Цікаво, чи Назар знає, що Адріана з Денисом?

— Діано, перестань ти про них думати! Краще зверни увагу на те, що Назар тепер вільний. Або скоро буде. Бо навряд чи він її пробачить.

— Віко, про що ти?

— А ти ніби не розумієш? Ти повинна діяти й зробити так, щоб плітки стали реальністю, — порадила Віка.

— Я впевнена, що це Денис розбовкав свої припущення. Зараз я йому все розкажу, — Діана піднялася зі стільця й рушила до столика, за яким сиділи Адріана з Денисом.

— Ану стій, — Віка миттєво схопила Діану за рукав. — Не треба тобі принижуватися. Яка тепер різниця? Чи, може, Денис тобі ще не байдужий?

— Віко, ти ж знаєш, що він давно мені байдужий. Ходімо додому, бо боюся, що не стримаюся.

— Тільки-но розрахуємося...

Наступного ранку Назар зателефонував Діані й попросив її приїхати до офісу його компанії, щоб обговорити справи. Насправді ж він просто хотів побачити її й сказати, що тепер вільний.

— Які саме справи ми повинні обговорити? — уточнила Діана.

— Приїдеш — дізнаєшся. Все розповім при зустрічі, — голос Назара звучав бадьоро. — Не затримуйся, чекаю.

Діана злегка розхвилювалася, уявляючи, як може пройти їхня зустріч. Вона замислилася, чи варто казати Назару, що вчора бачила його наречену з її колишнім хлопцем. Чи казати йому, що Адріана його зраджує?

— Скажу... Ні, мабуть, не буду. Ще подумає, що я навмисне хочу їх посварити, — пробурмотіла вона собі під ніс.

Зупинившись біля будівельної компанії, Діана заглушила мотор і глибоко вдихнула.

— З часом він сам усе дізнається. Хай самі розбираються. Я не буду туди лізти. Спокійно зайду, обговоримо справи, так само спокійно вийду й поїду до редакції. Це моє остаточне рішення.

Діана вийшла з машини, яку припаркувала на стоянці, ввімкнула сигналізацію і попрямувала до входу. Та раптом почула голос Лесі.

— Що, ночі було замало? Уже з самого ранку до свого коханця приїхала? Мабуть, у його кабінеті, на його столі… — насмішливо почала загризалася Леся.

— Які в тебе непристойні думки. І взагалі, це не твоя справа. Краще б за своїм хлопцем слідкувала і в своїх стосунках розбиралася, а не пхала ніс у чужі, — різко відповіла Діана.

— Уже, мабуть, знаєш, що Денис мене кинув заради італійської хвойди? Радієш?

— Нічого я не знаю і не радію, — злукавила вона. — Леся, ну чому ти при кожній нагоді чіпляєшся до мене? Що я тобі такого зробила, що ти не даєш мені спокійно пройти? Скажи правду.

— Просто ти мене дратуєш, — крізь зуби прошипіла Леся.

— Чим саме я тебе дратую? — Діана підійшла ближче. Їй хотілося нарешті розставити всі крапки над "і" у стосунках із двоюрідною сестрою. — Кажи, раз уже почала.

— Моя мама постійно ставила тебе мені за приклад, — Леся не на жарт розійшлася, підвищивши голос, і люди, які проходили повз автостоянку, почали озиратися. — Казала: "Поглянь на Діанку, як гарно вчиться, на два гуртки ходить. Он уже й хлопця має! А на тебе — хоч би хтось подивився." А потім казала: "Діана працює в редакції, і зустрічається не з ким попало, а з відомим автогонщиком. Він її на руках носить, дарує дорогі подарунки, збирається одружитися." А я — мовляв, залишуся старою дівою.

— Але я всім вам носа втерла, коли відбила у тебе Дениска і влаштувалася в бухгалтерію відомої будівельної компанії. І знаєш що? Назара Вікторовича я в тебе теж відберу.

— Леся, ти несеш маячню. Мені тебе шкода, — Діана не впізнавала власну родичку. — Ми з тобою ніколи не були близькими, але я все одно тебе люблю і поважаю. І не треба рівнятися на мене — ти хороша по-своєму.

— Я доведу, що краща за тебе. І тому завжди відбиратиму в тебе чоловіків. Назар був твоїм — тепер стане моїм! — Леся з викликом підняла голову, різко розвернулася і пішла до будівлі.

Під час розмови Діана та Леся не звернули уваги, що стояли біля чорного джипа, в якому сиділи двоє кремезних чоловіків. Вони уважно слухали кожне слово.

— Ти ж правильно зрозумів? Та, з темно-каштановим волоссям — коханка Назара? — перепитав один.

— Ага, коханка. А отже, вона має цінність. Її й схопимо. Бос оцінить нашу роботу.

— Білявка вже пішла. Хапаймо нашу, поки навколо порожньо.

Вони швидко вискочили з машини, і за лічені секунди Діана опинилася в їхніх руках. Чоловіки силоміць затягнули її на заднє сидіння, зачинили двері й рвонули з місця.

Назарові уривався терпець. Він нетерпляче чекав Діану, але вона чомусь затримувалася. Чоловік знову набрав її номер, але відповіді не було. Подзвонив ще раз, і ще… Тиша.

Вирішив спуститися вниз та почекати біля входу.

Йдучи холом, він помітив Лесю, яка щойно зайшла до будівлі компанії.

— Назаре Вікторовичу, можна вас на хвилинку? — Леся грайливо подивилася йому у вічі, а потім швидко відвела погляд.

— Чого тобі? — Назар не став церемонитися, згадавши, що бачив її в обіймах Дениса. — Говори швидше, у мене немає часу.

— Може, якось зустрінемося? — Леся підійшла впритул і потягнулася, щоб застебнути ґудзик на його білій сорочці.

Назар різко перехопив її руку.

— Якщо хочеш і далі працювати в моїй компанії, тримай руки при собі.