Розділ 5

Перевіряю, щоб водій, який підвозив мене, напевно поїхав. Тоді переходжу дорогу, заглядаю швидко в супермаркет, і ось уже з пакетом продуктів наближаюся до дверей. Нарешті впаду і розслаблюся, а, може, поплачу ще, що мій мопед до мене нескоро повернеться. Постраждав бідолашний, погано йому.

Кхе-кхе! Кашляю і намагаюся пробратися у квартиру крізь густий дим. Запах гару я ще з під'їзду відчула.

- Що відбувається? Кхе-кхе, - складно питати, коли кашель заважає.

Натискаю на вмикач. От халепа! Ще й світла немає!

І найстрашніше... тиша стоїть, що особливо насторожує.

- Швидко виходьте, годі ховатися. Ну, я доберуся зараз до вас…

Бу-бух!

Падаю в темряві, невдало зачепивши ногою шкільний рюкзак. Мені й бачити не треба, що могло там валятися. Кожен день саме я піднімаю його і перекладаю на місце.

Але чому сьогодні не так? Чому я звалилася з мопеда? Навіщо Олександру знадобилося шанси пропонувати? Ох, як накотило все відразу, сиджу на підлозі, рюкзак обіймаю і плачу.

- Полю, ну пробач. Я ж не знав, що пиріг підгорить. Тут духовка не ресторанного типу, - наді мною схиляється брат з ліхтариком, простягаючи пачку серветок.

- Що? - суворо дивлюся на нього. - Я ж тобі заборонила готувати! Кому казала не наближатися до плити, поки я не влаштуюся на роботу?

Веня втискає голову в плечі, поглядає винувато. На цього брата складно довго лаятися, він у мене вразливий і в душі кулінар. Поки дуже глибоко в душі, бо він більше продуктів псує, ніж реально готує їстівні страви.

- Ваньці ти теж заборонила що-небудь лагодити. А він влаштував замикання в квартирі. Та й рюкзак валявся не мій, а його.

Один на іншого швидко перекидає стрілки.

- Поль, я ненавмисно, не злися.

Подивися-но на них, і другий підлизується, штовхаючи брата-близнюка за те, що здав.

- Ти казала, міксер зламався. Та я ж допомогти хотів, розібратися в чому причина. Навіщо платити майстру, коли у вас є я?

- Розібрався? - схлипую.

- Еге ж. Техніку треба купувати дорожче. Але ти не хвилюйся, Поль, коли зберу свого робота, продам його на аукціоні, тоді що захочеш куплю. У мене повно схем, як багато грошищ заробити. Всі перевірені!

І я живу з такими ось розумниками. Братам тринадцять, у восьмий клас перейшли. Здурити з ними можна. Нариваються часто, до крику доводять. Але куди я подінуся від них?

- Про мене краще не питайте.

Сама розповідаю братам свої пригоди. Сильно не вдаюся в подробиці про Олександра, то називаю його рятувальником, то бандитом, то крадієм нових робіт. Брати, коли сильно нашкодять, особливо намагаються співчувати. Веня приносить лід, дає прикласти до ноги. А мені вже до двох треба прикладати і тим паче до голови. За цілий день мізки киплять, і кароокий красень на Порше з них не виганяється.

Ваня мені дарує браслет з маленькими вогниками, що світяться, це він сам придумав і зробив. Тепер ще світліше. Браслет на зап'ясті грайливо блимає. Мені подобається. Дивишся і наче розслабляєшся.

- У мене тільки пиріг згорів, а кекси змогли приготуватися, - Веня приносить з кухні, на подив, цілком їстівну випічку.

Так і сидимо в коридорі втрьох, жуємо кекси, базікаємо. Вірніше, брати мені зуби заговорюють, вихваляючись лише успіхами, і забуваючи згадати про те, де ще накоїли поганих справ. Вони у мене такі, що скрізь встигають. Ух, з ними тільки тримайся.

А я щось не справляюся зовсім. Хоча півтора роки тому дивилася в майбутнє набагато впевненіше. Тоді мені знадобилося взяти на себе опікунство над братами. Мами не стало п'ять років тому. Батько пив, пив і дійшло у нього до позбавлення батьківських прав. Напевно, я теж винна, приїжджала до них рідко. Вступила до університету, переїхала в місто, а тут навчання, подружки, стільки всього закрутилося. Потім у нас ось це все сталось. І що я вдіяти могла? Не кидати ж братів, моїх бешкетників рідних. Забрала їх до себе.

Щоправда, довелося через деякий час через роботу кинути навчання. Заспокоїла себе, що пізніше повернуся і довчуся. Знати б ще, коли цей час настане. Подружки теж в минулому залишилися, зі мною нецікаво їм стало тепер. Зате у мене є чудовий браслет з вогниками та смачний кексик з родзинками. А ще двійнята, яким я дійсно потрібна.

- Полю, ти ж не підеш на роботу до того Олександра? - Веня переймається.

- Подумаю ще. Мене лякає його пропозиція, - чесно зізнаюся, мені просто нема з ким більше поділитися. Ще могла б з мопедом, він самий уважний слухач.

- Якщо він бандит, то не ходи, - радить Ванька. - Раптом його люди тачки викрадають, а бос в автосалоні продає? Підставлять тебе. І все, гаплик. Тобі в'язниця, а нам притулок.

Ой, колючі мурашки по спині побігли.

- Декому треба менше дивитися кримінальні відоси на каналах, - пирхає Веня. - Я зрозумів, що Олександр більше рятував, ніж шкодив. Ліки ж купив, на дорозі не кинув, і в готелі повз не пройшов.

Так-так, в ньому ще залишилася людяність. Щодо решти, не знаю. Раптом він, як бос - справжній монстр?

- Все-все, досить базікати. Біжіть у сусідній під'їзд за електриком. Я ж вам обіцяла, що не пропадемо. Старшу сестру треба слухатися!

Брати сміються, так вони і будуть слухатися. За електриком збігали, світло з'явилося, гроші в заначці зменшились.

На наступний день не вдалося домовитись з господинею квартири про відстрочку з платою за місяць. Якби мені в готелі віддали зарплату, тоді б я... Ну про що тепер думати! Дзвоню в бургерную, на роботу прошуся. У мене на плечах два вічно голодних підлітка, потреба працювати ближче до їжі - штовхає шукати місця, де швидко вийде їх нагодувати.

Після довгих гудків мені відповідають, що з'являться місця через пару тижнів, коли буде відкриття нових закладів у місті. Зарплату називають в два рази менше, ніж в піцерії. А я і так сумнівалася, що ми на ту проживемо. Хіба що на бонуси сподівалася з піцами.

За два дні писала і дзвонила у багато різних місць. Та ще господиня квартири все підганяє, погрожує підвищити платіж. Але саме приголомшливе сталося в кінці другого дня після падіння з мопеда. Ваня заробив великий штраф, який зобов'язана виплачувати я. Він ремонтував дрон однокласника. Потім вони додумалися перевіряти його в дії біля торгового центру. Як Ванька вміє все лагодити, мені не треба розповідати. Дрон за допомогою брата все-таки почав літати. Але чомусь не в небі, а бився прямо у вікна бутиків. Дві вітрини вщент!