Розділ 1

Поліна

Потрапляю в номер, затягуючи за собою пилосос. Ахаю із захопленням! Нічого ж собі, які розкішні апартаменти в готелі для олігархів. Моя територія для прибирання на три поверхи нижче, для класу “стандарт”, тільки сьогодні попросили підмінити в особливій ВІП-зоні.

Трохи оглядаюся. Навіть не знаю, з чого починати. Проходжу повз вітальню з багатою помпезністю, повз кімнат, у спальню заглядаю з нескінченно широким ліжком. Напевно, з неї і почну.

І тільки-но я переступаю поріг спальні, внутрішні двері, що ведуть у ванну, несподівано відчиняються.

Ой-й!

Невже я переплутала номер?

Перелякано згадую цифри, де дали завдання спочатку проводити прибирання.

Задкую з пилососом. Втекти не встигаю. Помітили.

- Вже прийшла, солоденька? - Моя поява зовсім не дивує постояльця.

З ванної кімнати лев'ячою ходою виходить повний чоловік в одному рушнику на стегнах. Його круглі хтиві очища грайливо блищать на бульдожому обличчі. Виглядає чоловік приблизно за сорок, а може, й більше. Складно розібрати, коли я нервово трясуся від нападу паніки.

Думаю, як швидше втекти, пилосос же важкий, то поки його витягнеш.

- Вибачте, будь ласка, я переплутала номер, - ховаю очі, аби не розглядати напівоголеного чоловіка.

- Це ти вдало переплутала, цукерко! - дуже швидко він опиняється біля мене. - Сьогодні будуть ігри в невинну дівчинку? Ну а чому б і ні, у мене є ще час розважитися до виїзду.

Здається, він мене з кимось сплутав.

- Я п-працюю у клінінговій службі готелю. Тільки хотіла прибрати. Ні в які ігри не граю, - виправдовуюся, заїкаючись від страху.

- А ось і даремно, зі мною тобі сподобається!

І цей не чоловік, а збочений Бульдожище, хапає мене пухкою лапою за талію. Я кричу, вириваюся. Випадково зачепила рушник.

О ні, очі мої очі! Я ж осліпну від жаху!

Біжу до виходу, нехай потім інші у нього пилосос заберуть. Тільки б в лапи знову не попастися до Бульдога.

- Е-е, куди тікати здумала? Ти - мій ранковий десерт. Отже, я тебе отримаю!

Начебто повний чоловік, а спритний. Наздоганяє мене у вітальні. Три кроки залишається до виходу. Кричати не можу. Бо він з ВІПів, потрібно лише тихо розрулювати конфлікти, інакше роботи позбудусь. Але ж і невинності з гидким Бульдогом позбавлятися не хочеться. Будь він хоч незліченно багатий, все одно я до продажу себе не готова. Фу, який же він мерзенний. Страшний, великий і без рушника!

- Краще б тобі розслабитися, тістечко, - прицмокуючи, збоченець лізе круглою пикою до мене, а я зараз від нудоти захлинусь або сліз.

Знаючи порядки в готелі, мені ж ніхто не допоможе…

- Зараз розслаблюся, мені треба налаштуватися, - бурмочу, а сама шукаю, чим відбиватися.

Поки Бульдог затискає мене, відтягнувши до столу, дихає шумно у вухо і хоче повністю зжерти, я потихеньку підтягую до себе вазу з квітами.

Є!

- Зачекайте, я вас сама поцілую!

- О, налаштувалася вже, розумниця. А то ламалася, брика…

Договорити він не зміг, заволав від удару вазою по лобі. Я змогла в той момент добігти до дверей, але Бульдог не звалився та далі погнався за мною, вибігаючи з номера.

- Ах ти, чортова дівка! Наздожену і буду довго карати! Дізнаєшся, яким я можу бути жорстоким!

А-а-а! Ряту-у-уйте!

За відстанню до сходів довше бігти, ніж до ліфта. Але ліфт часто зайнятий, поки дочекаюсь, є ризик, що невинність заберуть. Біжу хоч куди-небудь під крики Бульдога.

Попереду помічаю, як інший постоялець зачиняє двері номера, і прямує твердою ходою по коридору, прямо назустріч до мене. Швидше за все, він до ліфта зібрався, але я-то біжу саме на нього. Біжу і з надією розглядаю.

Цей зовсім не схожий на Бульдога, років на десять молодше. Високий брюнет у солідному діловому костюмі, на плечі несе сумку з ноутбуком. Чим я ближче до нього, тим він бачиться все привабливіше. З таким ростом і зовнішністю, найчастіше стають моделями або футболістами. Може, так і є, хто його знає.

На цьому поверсі всі постояльці з кругленьким рахунком у банку, отже, і він. Багатий, успішний, вродливий. Навіщо йому якась дурна прибиральниця? Повз пройде і навіть не здригнеться.

- Попалася! - Бульдожа хватка знову мене наздоганяє, збочений гад міцно впивається лапою в плече.

- Допоможіть! Допоможіть, будь ласка! - все ж не витримую я.

Брюнет прискорюється.

- Що відбувається?

- Та ось, прислали дівку з ранку підняти настрій, - пояснює Бульдог. - Ну знаєш, як буває? Попереду нарада, інвестори мозок винесуть. Так ця зараза мене вазою огріла, я за годину з нею вперед заплатив. І ганятися ще повинен!

Брюнет відкриває ширше очі та переводить погляд на мене. І такий цей погляд чарівний, дивиться, як ніби-то всю мене мацає. Очі у нього неймовірного кольору, начебто карі, але і жовті вкраплення додають схожість із золотистим бурштином. Він невдоволено зводить густі широкі брови, розтягує тверді губи у лукавій усмішці. Здається мені, зараз ще й допоможе Бульдогу карати.

- Вазою огріла, кажеш? - жартівливо перепитує брюнет, скидаючи на підлогу сумку з ноутбуком.

- Так, тварюка невдячна, - скаржиться той.

- Ну що ж ти, зайко?

Разом з питанням брюнет різко висмикує мене на себе. А потім кулаком врізається в пику бульдожу. Любитель збочених десертів падає. Ваза його не взяла, то хоч красень-брюнет завалити зміг.

- Ти зовсім вже? Хочеш проблем? Знаєш, хто я?! - розлючений Бульдог піднятись намагається.

- Це у тебе будуть проблеми, зрозумів? Відчепися від дівчини! Хіба не бачиш, як вона налякана, трясеться?

На крики з розбірками прибігає адміністратор, з ним ще пара охоронців. О, що починається. Бульдог у крові, мій рятівник його ще потім кілька разів ногою гепнув, щоб заткнути. Відчуває себе брюнет героєм, треновані плечі тримає широко, вольове підборіддя високо, на мене поглядає поблажливо.

- Будь обережніше, Зайко, - радить героям всім герой, простягає руку з масивною печаткою на пальці, і поправляє на мені робочу блузку.