50

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

Ми з Шелбі зайшли на кухню, але там сиділа тільки Інес.

-А де Софі?-запитав я у дівчини і та вказала поглядом на сходи.

-Вона випадково розлила на толстовку Тайлера вино і він попросив допомогти відіпрати пляму.-відповіла Інес.

Шелбі сів поряд з нею і приобняв дівчину за плечі. Я ж сів на своє місце і ми продовжили розмову.

Чомусь мене зʼїдали ревнощі. І певно це через те, як Тайлер привітався з Софі. Та я намагався вгамуватись. Тайлер мій брат. Він би не вчинив нічого такого, тож приводу для хвилювань не було.

Але це Керр… моя пташка. Я так кохав її, що ревнував до кожного. Вона така… шовковисте довге волосся, якого більше ні в кого нема. Цей неповторний аромат… як вона цілує, як насуплює брівки коли сердиться, як надуває губи, коли ображається… я знав де знаходиться кожна родинка на її тілі і це зводило з розуму. Я кохаю її до болю в кістках. Люблю все, що любить вона і навіть готовий змінюватись заради неї.

Тож врешті, я не витримав і встав з місця.

-Піду покваплю їх.-сказав я і Шелбі кивнув.

Я піднявся сходами, зауваживши, що одна з них поскрипує і коли опинився на другому поверсі, завагався. Не знав в яку ванну Керр повела брата. Тому, спершу зайшов в нашу спальню і відчинивши двері нікого не знайшов. Отже, гостьова.

Я пройшов по коридору далі і відкрив двері до другої спальні. Вже навіть завагався, бо двері у гостьову ванну були зачинені. Пересік кімнату і почув шум води. Отже там.

Я торкнувся ручки дверей і натиснувши на неї, відчув як легко відчинились двері. Зробив крок і завмер.

Весь мій світ ніби вкрився темною хмарою. Все розвалилось. В серці боляче вкололо.

Керр стояла навшпиньках біля Тайлера, обіймаючи за плечі, а той тримав її однією рукою за талію, щоб вона не втратила рівновагу, а іншою за попу. Брат так притискав її до себе, ніби вона його…

Вони були такі захоплені поцілунком, що навіть не зрозуміли, що двері відкрились.

В раковині лежала кофта Тайлера, з крану бігла вода.

Я сперся на дверну коробку плечем і заплескав у долоні. Це привернуло увагу обох і вони миттю відлетіли один від одного.

-Браво, Керр. Ти і справді та, ким тебе називали. Ти повія.-сказав я і вона вхопилась рукою за раковину.

-Ні, Кемерон, це не…

-Я певно вже піду.-не дав їй закінчити Тайлер і хотів прошмигнути крізь мене, та я вхопив його за край футболки.

Один удар, другий, третій. Я не памʼятаю як гнів опанував мене. Не памʼятаю, як кричала Софі і коли зʼявився Шелбі. Не памʼятаю, як і хто забрав Тайлера, як він опинився в лікарні.

Наступним спогадом стало лише те, як я сидячи на сходах перед будинком, курив в одному спортивному костюмі. На голову і плечі падали сніжинки, а кісточки на руках були розбиті і всі в крові. Ніс також був розбитий, та я про це не хвилювався.

Софі вийшла з будинку в одній сукні і вся в сльозах, поки Шелбі на вулиці домовлявся з поліцією, пояснюючи, що це бійка між братами і доки не буде заяви, їм не варто мене арештовувати. Інес в цей час була з ним і всіма силами допомогала умовляти копів.

-Кемерон…-звернулась до мене Керр і я поглянув на цигарку. Вона була уся в крові, бо варто було спершу помити руки, а потім торкатись її.

-Я ж так любив тебе, Керр.-тихо почав я.-Так любив, що світ готовий був покласти до твоїх ніг. Я розбирався з усіма твоїми проблемами, змінював своє життя заради тебе. Я купив цей будинок… все для тебе, Керр. Чого тобі бракувало?

-Дозволь мені все пояснити…-плакала вона.

Всередині все стискалось. Я раптом зрозумів, що знову нічого не відчуваю. Лише порожнечу і холод. Ніякого фізичного болю, ніяких емоцій. Ніби мене геть не існує.

-Тайлер чіплявся до мене і я боялась тобі розповісти, бо ти щойно налагодив спілкування з братом…-плакала вона, тримаючи невелику дистанцію зі мною. Я не бачив дівчину, бо вона була в мене за спиною. Лише чув.-Я спеціально вилила на нього вино, бо він торкався моєї ноги під столом. А у ванній, я прала його кофту і він розвернув мене, сам поліз цілуватись. Я не знаю що зі мною сталось, я ніби відчула, що це ти…

Далі я не чув. Всі слова пролітали крізь мене, після того, як вона зрівняла Тайлера зі мною. Це було безглуздя.

-Ти вже вдруге це зробила, Керр.-перервав її я.-Вдруге з кимсь поцілувалась. Спершу Кіт, тепер Тайлер. Це вже погана звичка.

-Ні!-вигукнула вона.-Це не так!

Її сльози змушували моє серце завмирати. Я боявся обернутись і побачити дівчину. Боявся, що не зможу… не витримаю.

Поліція поїхала і Шелбі з Інес підійшли до нас. На них не було лиця і я вже розумів, що певно мене знову чекає колонія.

-Ми домовились з поліцією.-повідомив друг.

-Дякую.-відповів я і підкурив ще одну цигарку.

-Вони не чіпатимуть тебе, та якщо Тайлер подасть позов до суду…-почав Шелбі і я підняв голову.

-Скільки мені світить?

-Три роки.-відповів він і я кивнув.

-Він не подаватиме позов.-сказала позаду мене Софі і я прикрив очі.

-Впевнена?-запитала в неї Інес.

-Так. Він пообіцяв.-пояснила Керр і нажаль від цього мені стало тільки гірше.

-Ми вже поїдемо.-повідомив Шелбі і потис мені руку.

-Дякую.-ще раз сказав я і вони пішли. Ще за кілька хвилин машина Шелбі виїхала з двору. Ми з Софі лишились самі. Вона так і стояла позаду мене, схлипуючи.

-Ходімо в будинок, ти захворієш.-плакала вона.

Я повільно докурив цигарку, відкинув її в бік і скинувши з голови капюшон, встав.

В голові було стільки думок, та я нарешті прийняв рішення і був готовий це пережити.

Я обернувся і побачив заплакану Керр, яка тряслась від холоду.

Ступивши крок до неї, я міцно притис її за талію до себе і торннувся холодних губ.

Цей поцілунок був таким щирим, таким солодким і ніжним… він певно назавжди залишиться як гіркий спогад про сьогоднішні події, та все ж це точно був найкращий поцілунок, бо він був з моєю пташкою. Така солодка, така смачна. Моя Керр…