44

СОФІ КЕРР

Здається все вже позаду... це перша думка, яка зʼявляється в моїй голові коли я прокидаюсь в обіймах Кемерона. Тру очі і дивлюсь на годинник. Десята.

Я б вже мала бути в Марії, та в мене не вистачає на це сил. Певно я зроблю собі перерву до наступного тижня. Тим більше з таким синцем на обличчі, зʼявлятись в коледж просто не хочеться.

Повертаюсь до Тернера і проводжу пальцем по його губам. Він виглядає спокійним, коли спить. Я можу роздивитись кожну дрібничку на його обличчі. Наприклад ці довгі вії, або ледь помітну родинку під лівим куточком губ.

-Керр...-тягне він і обіймає мене, не відкриваючи очей.-Чому ти прокинулась? Ще рано.-бурмоче він і я відчуваю всю вагу його руки на собі.

-Десята.-відповідаю я.

Лише біля нього я нарешті заспокоїлась і змогла забути вчорашній день, як кошмар. Та залишилось багато запитань.

-Що ти зробиш з Кітом?-запитую я і хлопець відкриває очі.

-Це ти скажи, що мені з ним зробити.-відповідає брюнет і я проводжу нігтем по його тату.

-Не знаю. Я просто хочу щоб він зник з нашого життя.-кажу я, а потім піднімаю на Кемерона погляд.-Не вбивство.-додаю я і він сміється.

-Я потурбуюсь, аби він зник.

Тернер цілує мене в ніс і я задоволено посміхаюсь. З ним спокійно.

-Ти вже вирішила щодо Інес? Готова з нею поговорити?-запитує він і я зітхаю.

-Нащо вона це робила? Звідки в неї фото? Я геть спантеличена.

-Тобі варто почути її. Але якщо не хочеш, я зроблю так, аби її ти теж не бачила.

-А Шелбі?-підняла очі я.-Він же кохає її.

-Софі.-зітхає хлопець.-Досить думати про когось. Ти хочеш її вислухати чи ні?

-Не знаю.-відповідаю я.-А варто?

-Думаю почувши все, ти зможеш дещо зрозуміти і зробити певні висновки.-сказав Кемерон і торкнувся мого волосся, прибираючи його з плеч.-Та якщо тобі це не потрібно...

-Потрібно.-перериваю його я.-Думаю, що потрібно. Врешті, я маю подивитись їй в очі. Хоча б для того, аби вирішити, що з цим усім робити.-кажу я і хлопець киває.

-Насправді в нас не багато часу, тому збирайся. Я відвезу тебе до Шелбі, щоб ти могла з нею поговорити.

-Не багато часу?-запитую я.

-Так. Я маю для тебе сюрприз.

_________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

Ми з Шелбі стоїмо на вулиці біля його будинку, доки Інес і Софі розмовляють. Я не хотів лишати їх сам на сам, та Керр мала б вислухати свою подругу і спробувати зрозуміти.

-То що робити з Кітом?-запитує Шелбі і я підкурюю. Холодний вітер намагається загасити запальничку, та врешті в мене виходить.

-Поясніть йому, що він не має більше зʼявлятись ні в Паялі, ні в Норрботтені. Потім дай йому трохи грошей і прослідкуй, аби він виконав всі умови.

Шелбі кивнув.

-Ти не збираєшся з ним зустрітись?

-Це закінчиться погано. Краще ти про все подбай.-відповідаю я і друг скидає з капюшону сніг.

-Зрозумів. Ходімо в машину.-каже він і я слідую за хлопцем.

Ми всідаємось і він дістає з бардачка пакет.

-Це твоя половина.-пояснює Шелбі і я беру пакет в руки, розуміючи, що там втричі більше ніж завжди.

-Ти точно правильно порахував?-запитую я.

-Так. Вчора всі ніби збожеволіли. Були дуже високі ставки.

Я відкриваю пакет і піднімаю брови.

-Тут певно весь той дім.-кажу я і Шелбі киває.

-Навіть трохи більше.

-Повірити не можу.-вражено відповідаю я.-Вони божевільні.

Я нарешті відриваюсь від пакету і бачу який друг пригнічений. Дивно бачити його без настрою. Та я не намагаюсь лізти до нього в душу. Йому важко, тож останнє чого він хоче - аби його займали. Та на мій подив друг сам починає розмову.

-А що буде... з Інес?-з важкою перервою запитує він.

-Не знаю, Шелбі. Та думаю Софі її пробачить.

-Так... Керр добра.-відповідає він і я піднімаю кутик губ. Ще ніколи не чув, щоб про таки сексуальних дівчат як Софі казали «добра». Це явно не перше, що кидається в очі.-Ти вже показував їй будинок?

-Ні. Це заплановано на сьогодні. Хочу, щоб після усіх цих подій, вона відчула трохи позитивних емоцій.-пояснюю я.

-Гарна ідея.-відповідає Шелбі і хоче ще щось сказати, та Керр вилітає з будинку.

Ми виходимо до неї і я бачу сльози на її очах.

-Пташко?-починаю я і беру її за руку, та вона хитає головою.

-Не треба нічого казати.-перериває вона.-Ви перевіряли, в неї дійсно немає фотографій?-запитує вона і я дивлюсь на Шелбі.

-Немає.-відповідає він.

-То вона ще й шантажувала мене, не маючи компромату. Яка я дурепа!

-Софі.-кажу я, аби вона заспокоїлась.

-Нехай...-починає вона і вказує пальцем на будинок.-Нехай не наближається до мене. Якщо тобі подобається Інес.-це вона вже до Шелбі.-Зустрічайтесь. Та нехай не підходить до мене і не натрапляє мені на очі. Принаймні найближчим часом.-каже вона і йде до моєї машини.

-Далі все в твоїх руках.-кажу я Шелбі і він полегшено зітхає.

-Дякую.

-Та справді... краще дати Софі трохи часу. Не світися з нею ніде, добре?

-Звичайно.-активно киває друг.

-І Шелбі...-починаю я. Він уважно на мене дивиться.-Будинок на сусідній вулиці ще в продажу. Подумай над цим.-кажу я і він посміхається.

-Добре.

-До зустрічі.

-На звʼязку.-відповідає він і ми жмемо один одному руки.

Я впевнений, що Шелбі зробить правильний вибір. Впевнений, що Керр пробачить Інес. Не зараз, згодом. Впевнений, що наше життя зміниться на краще. Впевнений, що відсьогодні ми творитимемо своє майбутнє.

Я йду до машини і раптом всі мої думки перериває телефон. Батько. Знову?

Я вагаюсь. Варто відповісти? Чи забути про це? Після усіх учорашніх подій - брехню, погрози, розчарування, я навіть не знаю, чи хочу почути його голос.

Тепер я не сам. В мене є Софі. А ще в мене є Шелбі і хлопці які ніколи не зрадять. Тож... певно не варто знову намагатись заслужити довіру і повагу батька, бо він просто мені не потрібен. Я і без нього усього домігся.