32

СОФІ КЕРР
 

Кемерон зʼявився так неочікувано, що я широко розкрила очі, піднісши до губ цигарку. Мені сподобалось палити!

Тернер просто мовчки йшов до мене. Коли він опинився поруч, вирвав в мене з рук цигарку і засунув її між своїх губ.

-Що ти робиш, придурок?-запитав Кіт, штовхнувши Тернера в плече.

-Ні, ні, все гаразд!-вигукнула я, знаючи, що очікує нас далі.

-Позичив цигарку.-відповідає Кемерон, на щастя ігноруючи спробу Кіта вивести його на бійку.-В цьому ж нема проблем, крихітко?-це він вже до мене зі своїм звичайним холодним оскалом.

-Є бляха! Відвали від моєї дівчини!-крикнув Кіт і я широко розплющила очі. Він певно перепив, або може не зрозумів, що Кемерон мій хлопець, чи... що з ним взагалі?

Тернер кілька разів цокнув язиком.

-Справді? Ти його дівчина?-звернувся він до мене і я зітхнула. В його погляді вже горів вогонь ревнощів, який спалював нас обох. Він бачив, що Кіт пʼяний і певно подумав, що я йому подобаюсь. Я вже навіть пожалкувала, що взагалі пішла в цей бар.

-Так!-відповів замість мене Кіт і Тернер перевів погляд на нього.

-Шкода, бо я збирався трахнути її сьогодні вночі. В своєму ліжку. Жорстко, щоб аж кричала моє імʼя. Їй так подобається.-крізь зуби говорив брюнет, дивлячись на Кіта.

-Годі, Кемерон.-втрутилась я.-Кіт просто подумав, що ти клеїшся до мене і хотів тебе відігнати.-пояснила я. Він затягнувся димом і випустив його в обличчя хлопцю.

-Справді? Бо мені здалось, що він на щось розраховував.-продовжив брюнет.

-Що відбувається?-нарешті запитав Кіт.

-Це...-почала я, та Тернер мене перебив.

-Я сам поясню.-каже він і повертається до мене, а потім притягує за щоку до себе і випускаючи дим мені в губи, цілує. Я хитнулась від різкого руху, та він не став мене тримати, бо в іншій руці була цигарка, тож я вхопилась за його куртку. Він жорстко кусав мої губи, показуючи, який розгніваний, та за кілька секунд відсторонився.-Якщо я ще раз побачу тебе поряд з нею - зламаю ноги, второпав?-рикнув він до Кіта, а потім прям перед моїм обличчям зламав цигарку, яку курив.-А тебе нагодую цим.

-Не розмовляй так з Софі!-заступився Кіт і це була помилка. Бо я бачила і відчувала, що Тернер ледь стримує себе.

-Не треба, все нормально.-запевнила його я.

-Не нормально, Софі! Він поводиться з тобою як придурок. Ти не річ і не його песик, щоб вказувати що робити!

-Кіт!-благала я.

-Навіщо він тобі взагалі? Це ж через нього ти так завзято пила! Тікала від дійсності! Невже ти не бачиш, який він?

-Який?-гаркнув Тернер.

-Не достойний її!

І я не встигла навіть втрутитись, як Кемерон вхопив хлопця за куртку і вдарив кулаком в живіт так, що той зігнувся і звалився на землю.

-Я попередив.-гаркнув Тернер і схопив мене за руку, потягнувши до машини.

-Що ти робиш?!-кричала я.-Йому боляче! Нащо ти вдарив його?! Кіт мій друг!-кричала я, та Тернер не чув, він силою запихнув мене в машину і коли сів, я побачила крізь вікно, як Інес допомагає брату піднятись.

-Твій друг?!-гаркнув Кемерон і виїхав з парковки. Він так стискав руль, що його розбиті кісточки на руках побіліли, а скули неймовірно грали.-Певно дуже важливий, раз ти так турбуєшся про нього!

-Що?-не зрозуміла я.-Агов, Кемерон! Це ти цілий день не розмовляв зі мною, мовчки пішов коли я вибачалась буквально ні за що, лишив мене в істериці. І ти хотів щоб я сиділа вдома?! Так не буде! В мене є друзі і я з ними гарно проводила час доки ти не приїхав!

-Друзі?! Чи може друг?! Чи все таки хлопець?!

-Він просто захищав мене! А ти ні за що його побив! Ти завжди так робиш!

-І буду робити, Керр! Бо ти моя, гарно запамʼятай це!

-Та я не річ, Кемерон! Своїм відношенням до мене ти все нищиш!

________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР 

Слова пташки боляче врізались в серце. Я справді все нищу, але я бляха роблю це щоб бути з нею. Щоб захистити її. Бо їй не потрібен ніхто крім мене. Вона ні з ким не буде щаслива, я знаю це. Я відчуваю це ще з першої хвилини нашого знайомства.

І вона теж це відчуває. Знає, що без неї я не зможу.

Вона ламає мене, вивертає, нещадно руйнує. Підпускає і знов відштовхує.

Я звертаю на бік дороги вдаряю по рулю.

-Уважно слухай мене, Керр!-гарчу я.-Я кохаю тебе! І через це я завʼязую з боями. Через це я намагаюсь змінитись, бути ніжнішим для тебе. Через це вистежую того клятого збоченця. Все, що я зараз роблю - я роблю заради тебе. А ти ходиш в бар з якимсь придурком і ображаєшся, що я його ледь зачепив. Та я і так довго стримувався - і о чорт! - теж заради тебе!

Я знову вдаряю руль на останніх словах і нарешті відчуваю як мій гнів трохи вщухає.

-Я все одно зла на тебе.-прошепотіла дівчина, закриваючи обличчя долонями.-Ти не повинен був бити Кіта.

-Що ж мені зробити бл*ять щоб ти перестала хвилюватись про нього?-поглянувши на неї питаю я.-Чи ти закохалась в нього?-я різко стискаю її стегно з такою силою, що на блідій шкірі відразу з'явилися почервоніння. Можливо, пізніше вони набудуть синього відтінку. Я був дуже злий.

-А ти не думав, що я можу хвилюватись за тебе? - спитала вона крізь стиснуті зуби.-Ти весь час когось бʼєш. Тебе за таке можуть посадити. А що я робитиму? Відвідувати тебе у в'язниці? Одне побачення на кілька місяців?

Я трохи розтиснув долоню. Здається, пом'якшав, сам не розуміючи як.

-Не посадять.-я взяв її за руку і змусив залізти мені на коліна, після чого долонями обійняв талію.

-Впевнений? Вже одного разу батько Ніка тебе відправив до колонії.-пробурмотіла вона.-Ти ризикуєш своїм майбутнім лише через те, що Кіт поцілував мене.

Цієї миті я стиснув її талію з такою силою, що, здавалося, просто розчавлю її.

-Той придурок тебе поцілував?-спитав я, а в Софі по шкірі від цього питання пробігли мурашки.

-А ти хіба не тому влаштував ту сцену?