26

СОФІ КЕРР

Відносини з Кемероном все більше і більше відображались на мені. Тому просто зараз, перед парою, я слухала крик Ремі в трубку телефону. Вчора я геть забула, що маю прийняти двох клієнтів після навчання і йому довелось за мене червоніти.

-Обіцяю, сьогодні буду вчасно, Ремі!-вимолювала прощення я.

-Я розумію, що ти маєш вчитись, але хоча б попереджай, коли тебе не буде!-гарчав він і я зітхнула.

-Пробач. Перший день в коледжі був жахливим і я геть розгубилась.-пояснювала я.-Я справді сьогодні буду вчасно.

-Сподіваюсь.-відповів Ремі і відключився.

Я зітхнула і поглянула на розбитий екран.

Як я могла забути?

-Щось сталось?-раптом запитав знайомий голос і я перевела погляд на Інес, яка підходила до мене. Каштанове волосся зібране в гульку, блакитні брюки і біла блузка, а поверх тепла куртка. Вона була елегантною сьогодні.

-Підвела друга.-зітхнула я.

-Неприємно.-прокоментувала вона і ми сіли на лавку, бо до останньої пари було ще купа часу.-То що вчора сталось?

-Ти про що?

-Господи, весь коледж бачив тебе з Тернером. Вже купа пліток. Ти з ним зустрічаєшся?-випитувала дівчина і я замʼялась, потерши спітнілі долоні об світлі джинси.

Важко було це визнати, до того ж я боялась зробити ще гірше.

-Здається плітки про мене ніколи не закінчаться.

-Принаймні тепер всі бояться називати тебе повією, через звʼязки з Тернером. Та я думала ти з Ніком. Чи ви розійшлись?

-Все надто складно.-відповіла я і ніби за сценарієм на горизонті зʼявився той самий не вирішений епізод.

-Розкажи!-просила Інес, та я вже була зосереджена лише на тому, що Нік йшов в нашу сторону.

-Зустрінемось в їдальні, добре?-сказала я і дівчина помітивши Ніка кивнула. Вона швидко зникла в натовпі, а блондин сів поряд зі мною. Я відчула як холод пробирається крізь мою білу кофтинку і щільніше закуталась в білу куртку з овчини.

Хвилину ми мовчали, та врешті хлопець почав.

-Привіт.

-Привіт.-відповіла я, дивлячись на свої білі кросівки.

-То ти все ж лягла під Тернера?-виплюнув Нік і я перевела на нього погляд.-Не знав, що ти така, Софі. Я думав ти порядна, не хочеш до мене переїжджати бо боїшся здатись легковажною і все таке. А виявляється ти просто шукала пригод з іншим.

-Про що ти говориш?-рикнула я.

-Всі вчора бачили як Тернер забрав тебе. Я дав тобі час подумати, а ти використала його, щоб спати з тим сидівшим гангстером. Не думав, що ти так низько впадеш.-хитає головою хлопець.

-Мені не потрібна була пауза. Я казала, що не кохаю тебе і мабуть ніколи не кохала. Не тобі вирішувати з ким мені зустрічатись чи спати і знай: Тернер більш мужній і сміливий ніж ти, тому ти і бісишся, що я обрала його.

Нік розсміявся.

-Ти обрала смітник, замість великого маєтку і безгрошівʼя замість розкоші.-відповів він.-Твій Тернер просто голодранець.

Я схопилась з місця аби щось відповісти, та на екрані телефону зʼявилось смс.

«Менше тижня.»

Чортівня!

Нік встав, поглянув на мене зверху вниз і похитав головою.

-Ти ще жалкуватимеш, що обрала не того, Керр.-виплюнув він і пішов.

Я була в ступорі. Вражена і пригнічена. А ще страшенно принижена. Зі сльозами на очах, я сховала телефон в кишеню і попрямувала в їдальню, та вже за кілька хвилин пожалкувала про це. Щойно я сіла біля Інес і хотіла поділитись з нею своїми почуттями, як навколо нас зібрався натовп.

-Гей, Керр, то ти зустрічаєшся з Тернером?

-Він же бабій, міняє дівчат, як рукавички!

-Керр, який він в ліжку?

Інес вскочила з місця.

-Відваліть, ідіоти!-вигукнула вона і схопивши мене за руку, потягла в жіночий туалет.

_______________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР 

Шелбі без зупини дзвонив на мій мобільний, тож я зняв боксерські рукавички, якими щойно бив по груші на подвірʼї біля свого будинку і відповів.

-Сподіваюсь це щось важливе, бо ти мене відволікаєш.-сказав я без вітання.

-Телефон знов увімкнувся. Геолокація знов показала, що це хтось в Святій Марії!-казав друг і я напружився.

-Тож це або хтось з оточення Софі, або якийсь ідіот за нею стежить.-прийшов до логічного висновку я.-Я сподіваюсь ви вже вигадали, як ми знайдемо того придурка?

-Мммм...-протягнув Шелбі.-Хлопці ще працюють над цим.

Я закотив очі. Думка про те, що Керр там і поряд з нею її кривдник мене вбивала.

-Може це клятий Нік?-припустив я і здається Шелбі оживився.

-Я приставлю до нього людину, може це допоможе-сказав друг і я зітхнув.

-Ми маємо робити все швидше.

-Але як?

-Не знаю, Шелбі. Зламай кляту систему! Перевір всіх хто спілкується чи з ким спілкувалась раніше Софі. Перевір того ідіота Стіва і матусю Керр. Усіх перевір, не довіряй нікому. Хоч до кожного студента пристав людину, та знайди мені цю паскуду!-крикнув я і відключився, після чого вгатив боксерську грушу з усієї сили, аби хоч трохи випустити пар.

Ця проблема стала мені поперек горла, та якби я тільки знав, що ще мене чекало в цей день, взагалі вимкнув би телефон, бо він знову набридливо задзвенів.

-Сьогодні день переговорів?-запитав я сам себе і поглянув на екран.

Дзвонив батько.

-Цікаво.-знов в голос сам собі сказав я і покрутив телефон в руці. Що йому потрібно було від мене? Ми не спілкувались вже два роки - рік поки я сидів у вʼязниці і ще рік після, а тепер він дзвонить. Для чого? Запитати як в мене справи? Чи сказати який розчарований?

Думаю, він не оцінить мій теперішній спосіб життя і вигляд. Я чомусь почав згадувати, яке категоричне ставлення він мав до тату, до цигарок, до бійок.

«Будь стриманішим!»

«Зніми це і вдягни сорочку!»

«Кемерон, ти ганьбиш мене своєю поведінкою!»

«Сподіваюсь цей безглуздий малюнок на руці змиється, інакше я зніму його з тебе ші шкірою.»

-Ти засумував, татусь?-знов сам у себе спитав я і вимкнув дзвінок.-А я ні.