23

СОФІ КЕРР

Я зайшла до Святої Марії з тяжким відчуттям покинутості. Мене спопеляли погляди людей навколо і не давала спокою думка про Кемерона. Та ще більше я боялась зустрічі з Ніком, адже це було дуже навіть можливо.

Я не знала про що буду з ним говорити, як поясню йому все. Я зрадила його. Ще й з людиною, для якої була брудною повією...

Тож, намагаючись оминути усіх своїх знайомих, я прийшла в аудиторію і сіла в найдальшому кутку. Та навіть це не врятувало мене від розмов, про нове життя в Паялі.

-То ти та сама Керр?-запитала якась дівчина, поглянувши на мене.

Я не знала її, адже майже весь перший семестр пропустила і тепер, в кінці листопаду, зʼявилась тут.

-Так.-відповіла я, дістаючи з портфеля приладдя для навчання.

-Чула ти втекла з дому.-продовжувала говорити дівчина, навіть не представившись і вже майже всі обернулись, аби слідкувати за нашим діалогом. Це нагадувало видовище в цирку, з мавпочкою. Дресирувальник давав команди, а тваринка їх виконувала, веселивши глядачів.

Я була мавпочка.

-Тебе це не обходить.-відповіла я, поглянувши в екран розбитого телефону. Я переймалась чи нема нових повідомлень від того номеру, чи може мені писав Ремі, та ні. Порожньо.

-І як там життя в Паялі? Кажуть там одні повії та гангстери.-продовжила вона і всі присутні зареготали.

-Запросити тебе в гості?-відповіла я і та трохи змінилась в обличчі.

Я лише зараз розгледіла, що дівчина з коротким каштановим волоссям була вдягнена в рожеву кофтинку і сині джинси, а на її стільці висіла рожева шубка. Певно вона одна з тих дорогих барбі, які люблять привертати увагу.

-Я не ходжу в гості до повій!-вигукнула вона, аж раптом в кабінет зайшов викладач. Це змусило її замовкнути, а всіх інших повернутись до інтерактивної дошки.

Господи, я і справді стала брудною повією після того як переспала з Тернером.

Концентрація на першому предметі була майже нульова, бо я так глибоко проникла в свої відчуття та думки, що просто не могла зрозуміти, який сенс вкладала Джейн Остін в «Гордість та упередження».

Та зрештою, пари закінчились, в їдальні зі мною сіла Інес, а ще за цілий день я так і не зустрілась з Ніком, тож цей день практично можна було вважати успішним.

-Дякую за конспекти.-сказала я дівчині і вона кивнула.

-Я розумію, що тобі буде важко влитись в програму, та може це хоч трошки тобі допоможе.-сказала Інес і ми вийшли на вулицю.-До речі як там Нік? Ви вже сьогодні бачились?-запитала вона і я негативно похитала головою.-Серйозно? Він же твій хлопець.-засміялась новоспечена подруга і я зніяковіла.

-Насправді не зовсім. У нас перерва. Крім того я б не дуже хотіла сьогодні з ним говорити.-розповіла я, сама не знаю чому.

Певно справа була в тому, що Інес поки що єдина людина у всій Святій Марії, яка зі мною спілкується і не зве мене повією.

-Тоді не лізтиму у це.-відповіла вона, потиснувши плечами.-Знаєш, мені теж тут було важко якийсь час. Я ж степендіатка.-я про це знала, ще до того як відрахувалась, тож кивнула.-З мене теж знущались, але згодом зʼявиться ще хтось і про тебе забудуть, повір мені.-сказала Інес і я засміялась.

-То я врятувала тебе від насмішок? Тому ти зі мною спілкуєшся.

-Мабуть.-сміялась у відповідь дівчина. В той момент мені справді стало легше, адже її слова мали якийсь сенс.

Завтра хтось переспить з викладачем, чи засвітить голу дупу в інстаграмі і я вже не буду сенсацією.

_______

КЕМЕРОН ТЕРНЕР 

-Ти блять для чого мені взагалі потрібен?!-кричав я в трубку Шелбі.-Я ж тебе попередив, що за нею весь час має хтось стежити!

-Але ж вчора ви були разом, то я й відпустив Бена.-виправдовувався хлопець.

-Шелбі, я відірву тобі голову.-сказав я і відключився.

Я сидів на капоті мерседеса перед Святою Марією. Якщо вже Софі не буде і тут, я просто не розумію куди вона могла подітись. Та клянусь, дістану її з-під землі.

З корпусу натовпом почали виходити студенти і ось нарешті я побачив її. Блакитні вільні джинси, приталена чорна кофтинка і чорна куртка. Вона тримала в руках книги і розмовляла з якоюсь дівчиною.

Я підкурив, аби трохи заспокоїтись, та всеодно не витримав і пішов їм на зустріч.

Потягнувши блондинку за руку, я повернув її до себе і вона вдарилась об моє тіло.

-Що ти про себе уявила, Керр?-гаркнув я і дівчина сіпнулась.-Думаєш, можеш ось так просто звалити і змусити мене шукати тебе по всьому Паялу?

-Відвали, Кемерон.-відповіла блондинка і вирвала свою руку.

Губи в червоній помаді, підведені очі, цей особливий запах, вчорашній секс, а сьогодні «відвали». Цікаво.

-Софі, все добре?-запитала дівчина яка була з нею і я подарував їй холодний погляд.

-Я розберусь. До зустрічі, Інес.-сказала пташка і я стиснув щелепу. Розбереться, це вже смішно.-Чого тобі треба, Тернер?-це вже до мене.

-Тебе блять, Керр!-крикнув я.-Якого біса ти тікаєш з вечірки і ховаєшся від мене?

-Тому що я не твоя іграшка.-відповідає блондинка і я вже бачу як навколо нас збирається натовп.

-Ти - іграшка? Та це, в біса, я твоя іграшка! То ти благаєш трахнути тебе, то кидаєш мене. То просиш допомоги, то звалюєш. То цілуєш, то відштовхуєш. Що з тобою?!-гарчу я і вона оглядається навколо, а потім просто йде. Та я не зупиняю її, бо бачу, що вона направляється в бік моєї машини, аби не влаштовувати сцену при всіх.

Ми всідаємось всередину і я зі свистом колес виїжджаю з парковки.

-Відвези мене додому.-каже пташка і я ледь тримаюсь, аби не відповісти їй щось.

Ми заїжджаємо в Паял і я різко паркуюсь на узбіччі просто посеред дороги, де з усіх боків один лиш ліс. Виходжу з машини і відкриваю її двері.

-Плануєш кинути мене тут?-запитує вона, та все ж виходить. Я зачиняю двері і вона вже через секунду притиснута до них.

-Пояснюй.-гарчу я.

-Ти хочеш пояснень?!-спалахує Керр.-То слухай! Я знаю собі ціну і більше нізащо не дозволю тобі торкнутись до мене! Я не хочу аби всі вважали мене твоєю «дівчинкою на одну ніч»!-випалює вона і я в гніві хапаю її за підборіддя, вдаривши іншою рукою по авто.