Розділ 1

Було це в середині серпня. Погода була похмура та пасмурна. Тася сиділа в своїй старенькій кімнаті на горищі. Перечитуючи в черговий раз стару, пошарпану книгу "Красуня та Чудовисько", яку вона знайшла в одному із ящиків зі старими речами. 

Дівчині дуже припала до душі, ця казка. Тому завжди, коли їй було сумну чи вона відчувала злість, через не справедливе покарання. Вона брала цю книгу та починала читати. Погружуючись знову і знову в сюжет та переживаючи разом з Бель усі труднощі на шляху героїні. 

І цього разу, дівчина взяла в руки цю книгу не просто так. Тасю знову покарали. Точніше, краще сказати - обвинуватили у тому, що вона не робила і ніколи би не спромоглась. 

Оскар - її старший нерідний брат, випробовував свій новенький вертоліт на радіо управліні. Бігаючи з ним по цілій хаті. Хлопець не розлучався зі своєю новенькою іграшкою не на секунду. І навіть тоді коли мати покликала обідати, взяв вертоліт з собою до кухні. 

Поки мати пішла укладати маленького Тео, Оскар вирішив протестити кілька трюків. Звичайно, через його неакуратність все пішло шкереберть. Вертоліт застряг пропелером в люстрі. 

Щоб дістати свою іграшку, хлопець поліз на кухоний стіл, перекидаючи усе, що було у нього під ногами. Під його ноги потрапила і кастрюля із тільки звареним маминим супом. 

Вона з глухим грохотом впала на плитку. Суп з кастрюлі помаранчевою калюжею розтікся, майже по всій підлозі кухні.

Тася сиділа в кутну, чистячи картоплю, спостерігала за усім. Груди їй лоскотало, неприємне передчуття. 

Оскар в ту ж секунду зіскочив зі стола. Тицьнув у брудні руки Тасі пульт управління, а вертоліт, який також впав та розбився кивнув в кастрюлю. 

На звук прибігла мати із ридаючим Тео на руках. 

- Що за грохіт?! Що сталось?! - вигукнула Дженні забігаючи на кухню, вона бачить усе і злиться - Хто це зробив?! Зізнавайтесь швидко!!

Жінка лютим поглядом обвела дітей.

- Це Тася! Вона забрала в мене пульт, а потім через свою рукожопість розбила мені вертоліт і перекинула спеціально кастрюлю! - пояснив Оскар, роблячи невинний вигляд - Ще вона говорила, що твій суп огидний!

- Щоо?! Я такого не казала і не робила! - вигукнула Тася, віддаючи в руки Оскару пульт. Далі її погляд зустрівся із поглядом прийомної матері. Дівчина вже здогадувалась, що зараз буде, бачачи знайомий вогник ненависті у її очах. Голос дівчини затремтів - Це все Оскар! Я до цього не причетна! Присягаюсь!

Дихання та сердцебиття пришвидчилось. Залягла неприємна пауза. 

- А ну марш, до себе в кімнату!! Будеш сьогодні голодна сидіти! І щоб до кінця дня, я тебе на очі свої не бачила! - закричала на Тасю, Дженні - От же прихістила диявола, на свою голову!

Дівчина в розпачі кинулась вибігла з кухні. Біжучи по сходах на гору в свою кімнату. З її очей рясно потекли сльози. Відчуття образи і болю, з'їдало її з середини. 

Чуючи ще з низу, далекий плач Тео, дівчина кинулась до драбини. Вилізши на горище, закрила за собою люк. Дівчина впала на коліна і заридала. 

- За що?.. За що?.. - говорила сама до себе, крізь сльози Тася - За що, мені це все?.. За що?!..

Тася не розуміла, чим заслужила на таку несправедливість. Вона впала на підлогу, скрутившись калачиком. Її тіло здригалось, від сильного плачу. Вона не могла стримати сліз, не могла більше терпіти такого відношення до себе. Дощ за вікном, ще більше застукав по шипці її маленького віконичка. 

Пройшло трохи часу, поки Тася змогла себе опанувати та заспокоїтись. Вона встала з підлоги, повільно рушила до ліжка.

З низу, почувся голос прийомного батька Говарда, який щойно повернувся з роботи. Тасі було байдуже, з її очей ще крапали сльози. Дівчина взяла свою книгу і почала читати. Щоб забути хоч на мить усе, що з нею щойно було, як страшний сон.