Розділ 25

Наступного ранку Джін поїхав, залишивши Розе в її квартирі. Він відчував себе спустошеним і виснаженим. Він знав, що попереду його чекає важкий шлях. Хлопець повинен був навчитися жити з цим секретом, придушувати свої почуття до Розе і намагатися зберегти дружбу з Те.

Він повернувся додому, відчуваючи себе чужим у власному житті. Все змінилося за одну ніч. Він більше не був тим безтурботним юнаком, яким був раніше. Він став носієм таємниці, яка могла зруйнувати все, що йому дороге.

Сок Джін вирішив, що повинен змінитися. Він повинен стати кращим другом для молодшого брата, більш відповідальним і зрілим. 

Дні минали, перетворюючись на тижні. Джін намагався триматися подалі від Розе, але це було важко

***

Розе приїхала до будинку родини Кім з важким серцем, але з рішучістю в очах. Їй потрібно було повідомити їм "радісну" звістку, яка насправді була для неї джерелом тривоги та невизначеності. Коли вона нарешті зустрілася з юнаком, він вперто вдавав, що не розуміє, про що йдеться, намагаючись відсторонитися від ситуації. Але Розе не збиралася відступати. Вона мовчки простягнула йому довідку від лікаря, де чорним по білому було написано про її вагітність, підтверджену лише три дні тому.

Юнак поблід, як полотно. Він мовчки взяв довідку, його пальці тремтіли. Він перечитував її знову і знову, ніби сподіваючись, що слова зникнуть, перетворяться на жарт, на помилку. Але чорні літери вперто стояли на місці, підтверджуючи реальність, від якої він так відчайдушно намагався втекти.

Він підвів очі на Розе. В її погляді не було ні звинувачення, ні благання, лише тиха, але непохитна рішучість. Він побачив у ній не ту легковажну дівчину, з якою він колись проводив час, а молоду жінку, яка стоїть на порозі великих змін, змушена приймати відповідальність за обох.

Він відчув, як у грудях закипає суміш страху, сорому та розгубленості. Що він скаже своїм батькам? Що він скаже Розе? Що він скаже собі? Він завжди вважав себе безтурботним, вільним від зобов'язань. А тепер він опинився в пастці, загнаний у кут власними діями.

Він опустив голову, не знаючи, що сказати. Тиша в кімнаті стала гнітючою, наповненою невисловленими питаннями та страхами. Нарешті, він прохрипів: – Я... мені потрібно подумати.

Розе кивнула, не чекаючи нічого іншого. Вона знала, що це лише початок довгого і важкого шляху. Але вона була готова йти ним, навіть якщо він не буде йти поруч. Вона була готова боротися за своє майбутнє і за майбутнє своєї дитини.

Розмова почалася тихо, але швидко переросла в бурхливу суперечку, від якої здригалася тиха вулиця. Він наполягав на аборті, а вона, блондинка з очима, повними рішучості, відчайдушно відмовлялася. Вона не могла навіть уявити, як позбавить життя дитину, яка росла в ній.

Розмова почалася тихо, але швидко переросла в бурхливу суперечку, від якої здригалася тиха вулиця. Він наполягав на аборті, а вона, блондинка з очима, повними рішучості, відчайдушно відмовлялася. Вона не могла навіть уявити, як позбавить життя дитину, яка росла в ній.

— Хочеш народжувати? Народжуй. Але тільки без мене, — кинув він, намагаючись відсторонитися від будь-якої відповідальності. Він не хотів бути батьком, не зараз, можливо, ніколи.

— Це твоя дитина! Як ти можеш так говорити? — вигукнула Розанна, її голос тремтів від болю та розчарування. Вона дивилася на нього з докором, намагаючись знайти хоч краплю співчуття в його очах.

— Знаєш що? Мені абсолютно все одно, що ти вирішиш. Мені начхати, —  відрізав Сок Джін.

Почувши радісну новину про вагітність Розі, пані Хан не стала зволікати. Її материнське серце одразу ж забило на сполох, і вона прямо запитала сина, чи не планує він хоча б розписатися з дівчиною. Джі Вон  повністю підтримував дружину в цьому питанні. Навіть Джун, щиро зраділа майбутньому поповненню в родині та можливості стати тіткою.

А от у Те склалося зовсім інше враження. Він підозрював, що старший брат зробив це навмисно. Можливо, це був спосіб заглушити біль від втраченого кохання до Га Йон?

Тим часом, сам Сок Джін, здавалося, не надто переймався ситуацією. Він спокійно сидів на дивані, попиваючи ромашковий чай, ніби все, що відбувається, його зовсім не стосувалося.

Кім Сокджін опустив погляд, відчуваючи, як слова батька, мов удари батога, шмагають його совість.

— Нам вистачить сорому, — пролунало в повітрі, і він знав, що пан Кім мав рацію. Одна необдумана ніч перетворила його життя на хаос.

— Не хочу... не буду, — пробурмотів він, але його протест потонув у хорі звинувачень. Мати, розлючена і розчарована, не стримала емоцій. Навіть молодша сестра, колись його вірна союзниця, цього разу стала на бік батьків.

— Сам винен, — прозвучало з її вуст, і це було боляче.

Навіть Тхехьон, його брат, зазвичай спокійний і розважливий, підтримав ідею шлюбу. — Якщо вже так сталося, то це найкраще рішення,  — сказав він, маючи на увазі, що Розе повинна стати частиною їхньої родини.

Але найбільшим ударом стали слова Розе. — Він дав мені гроші на аборт,—  випалила вона, кидаючи купюри йому в обличчя. Її зрада була нестерпною.

Зрештою, він здався. — Добре, я одружуся,— погодився Джін, відчуваючи, як останні залишки його волі покидають його. — Але любові не чекайте. Він був готовий на все, аби тільки припинити цей тиск, аби його залишили в спокої.  

Джін дивився на підлогу, намагаючись не зустрічатися поглядом ні з ким. Він відчував себе мишею, яку загнали в кут. Кожен погляд, кожне слово – це пастка, що затягується все тугіше. "Любові не чекайте..." – ці слова були не тільки обіцянкою, але й попередженням. Він не збирався прикидатися, грати роль щасливого нареченого. Він зробить те, що від нього вимагають, але не більше.

Після цих слів запала тиша, важка і гнітюча. Джін відчував, як на нього дивляться, оцінюють, засуджують. Він підняв голову і зустрівся поглядом з батьком. В очах пана Кіма не було нічого, крім розчарування. Це було гірше за будь-який крик, гірше за будь-який ляпас.